1. 1. З’ясувати завдання методики навчання інформатики як науки і як навчального предмету у вищому педагогічному закладі.

2. З’ясувати предмет та визначити цілі методики навчання інформатики.

3. Охарактеризувати зміст, мету та завдання курсу методики навчання інформатики.

4. Дати порівняльну характеристику освітніх парадигм індустріального та інформаційного суспільства.

5. Сформулювати і обґрунтувати вимоги до вчителя початкових класів в інформаційному суспільстві.

6. Пояснити, в чому полягає ключова та предметна ІКТ-компетентності навчального курсу «Сходинки до інформатики».

7. З’ясувати мету, основні завдання курсу «Сходинки до інформатики».

8. Охарактеризувати структуру навчальної програми початкового курсу інформатики, завдання змістових ліній, змісту навчання.

9. Охарактеризувати психологічні та педагогічний аспекти використання ПК у початковій школі.

10. Проаналізуйте гігієнічні вимоги до використання персональних комп'ютерів (ПК) у початковій школі з позиції сучасного розвитку комп’ютерної техніки.

11. Охарактеризувати особливості умов навчання інформатики у початковій школі.

12. Охарактеризувати принципи і особливості методів навчання інформатики у початковій школі.

13. Охарактеризувати форми навчання та форми використання ПК в початковій школі.

14. Охарактеризувати особливості та види фронтальних форм навчання та форми використання ПК в початковій школі.

15. Охарактеризувати особливості проектної робота з використанням ІКТ.

16. Охарактеризувати технологію організації роботи в групах, її слабкі сторони і переваги, доцільність застосування цієї технології.

17. Охарактеризувати методи і технології, які активізують навчальну діяльність учнів при вивченні курсу інформатики, навести аргументи, які це підтверджують.

18. Навести орієнтовний перелік відомостей, які включаються до плану чи конспекту уроку, аргументувати їх доцільність.

19. Визначити позитивні та негативні сторони різних моделей навчання, навести аргументи, які це підтверджують.(Пасивна модель навчання Активна модель навчання. Інтерактивна модель навчання.)

20. Визначити складові роботи над формуванням поняття інформація, повідомлення, інформаційні процеси та підібрати методи, які доцільно використовувати.

21. Навести приклади, які характеризують властивості поняття інформація. Порівнюючи приклади, виділити суттєві та несуттєві ознаки.

22. Визначити етапи формування початкових навичок роботи з ПК та підібрати методи, які доцільно використовувати.

23. Навести приклади обміну інформацією між людьми, одержання інформації людиною з навколишнього середовища, поставити запитання про способи подання та передавання інформації.

24. Навести приклади засобів зберігання та передавання інформації (навколишнє середовище, різні технічні засоби, книжки, кінофільми, магнітні стрічки, телеграф, пошта тощо) і способів подання і передавання інформації, способів аналізу вхідних даних і синтезу на основі аналізу нової інформації, нових знань про навколишній світ.

25. Сформулювати завдання змістової лінії «Інформація і інформаційні процеси» та спланувати вивчення навчального матеріалу.

26. Сформулювати навчальні задачі до теми «Інформація і інформаційні процеси», які допоможуть сформувати відношення до поняття інформації як до поняття, яке лежить в основі сучасної інформаційної картини світу.

27. Сформулювати завдання змістової лінії «Комп’ютер та його складові» та спланувати вивчення навчального матеріалу.

28. Визначити етапи формування початкових навичок використання інформаційних технологій опрацювання графічних зображень та підібрати методи, які доцільно використовувати.

29. Визначити етапи формування початкових навичок використання інформаційних технологій опрацювання мультимедійних даних та підібрати методи, які доцільно використовувати.

30. Визначити етапи формування початкових навичок використання інформаційних технологій опрацювання текстових даних та підібрати методи, які доцільно використовувати.

31. Визначити етапи формування алгоритмічного мислення та підібрати методи, які доцільно використовувати.

32. Визначити етапи формування початкових навичок використання Комунікаційних технологій та підібрати методи, які доцільно використовувати.

33. Сформулювати завдання змістової лінії «Комунікаційні технології» та спланувати вивчення навчального матеріалу.

34. Охарактеризувати програми - середовища виконавців алгоритмів. Спланувати систему уроків з теми "Алгоритми та виконавці".

35. Обґрунтувати специфіку ПЗ для початкової школи (ліцензійне або безкоштовне, врахування вікових особливостей, україномовний інтерфейс, багатоплатформенність) та розкрити методику його використання.

1. З’ясувати завдання методики навчання інформатики як науки і як навчального предмету у вищому педагогічному закладі.

Завдання курсу методики навчання інформатики

Методична система навчання інформатики повинна розглядатись як цілісна система цілей, змісту, методів, засобів і організаційних форм навчання

Відповідно до загальних цілей курс методики навчання інформатики повинен забезпечувати розв’язування таких основних завдань.

1. Визначити та обґрунтувати конкретні цілі навчання інформатики та зміст відповідного загальноосвітнього предмета середньої школи.

2. Розробити найбільш раціональні методи і організаційні форми навчання спрямовані на досягнення поставленої мети.

3. 3 Розглянути необхідні засоби навчання та розробити рекомендацію щодо їх застосування в навчальному процесі.

Тобто методика навчання інформатики як і будь-яка інша предметна шкільна методика, повинна забезпечувані розв’язування традиційної тріади питань

1) Навіщо вивчати інформатику? (Мета навчання інформатики.)

2) Що саме слід вивчати? (Зміст навчання.)

3) Як треба навчати інформатики? (Засоби, методи, організаційні форми навчання.)

До основних завдань теоретичною курсу «Методика навчання інформатики» належать такі:

• показати основні компоненти теорії сучасного навчання інформатики у середніх навчальних закладах і на цій основі навчити студентів використовувати теоретичні знання для вирішення практичних завдань;

• ознайомити студентів із сучасними тенденціями в навчанні інформатики;

• розкрити суть складових частин і засобів сучасної методики як науки; спрямувати студентів на творчий пошук під час практичної діяльності у школі;

• сформувати в студентів під час виконання практичних і лабораторних занять професійно-методичні вміння, необхідні для плідної роботи в галузі навчання інформатики;

• залучити майбутніх учителів до опрацювання спеціальної науково-методичної літератури, що має стати джерелом постійної роботи над собою з метою підвищення рівня професійної кваліфікації.

Інформатика — це наука про інформацію та інформаційні процеси в природі га суспільстві, методи та засоби пошуку, збирання, одержання, опрацювання, зберігання, подання, передавання інформації та управління інформаційними процесами.

Сучасні потоки інформації людство може сприймати і використовувати лише за допомогою комп’ютерів, які здійснюють автоматичне опрацювання величезних масивів різноманітних повідомлень Фундаментальним ядром інформатики є інформологія — наука про інформацію, а також алгоритміка (теорія алгоритмів разом з її філософськими висновками, алгоритмічно нерозв’язними проблемами та ін ), а сучасна обчислювальна техніка — її матеріально-технічною основою.

Важливою особливістю інформатики є те, що вона має найширші застосування, що охоплюють, в основному, всі види людської діяльності виробництво, управління, науку, освіту, проектні розробки, торгівлю, грошово-касові операції, медицину, криміналістику, охорону навколишньою середовища, мистецтвознавство, побут тощо Основне значення має вдосконалення соціального управління на основі нових інформаційно-переробних технологій Інформатика вивчає те спільне, що властиве численним різновидам конкретних інформаційних процесів (технологій) Ці технології і є об’єктом вивчення інформатики.

Предмет інформатики визначається різноманітністю її застосувань Інформаційні технологи, що використовуються у різних видах людської Діяльності (управління виробничим процесом, наукові дослідження, проектування, фінансові операції, освіта та ін ), маючи спільні риси, в той самий час істотно відрізняються Утворюються різні «предметі» інформатики, що базуються на різних операціях і процедурах, різних видах обладнання (в багатьох випадках нарівні з комп’ютером використовуються спеціалізовані прилади і пристрої, інформаційні носи тощо).

2. З’ясувати предмет та визначити цілі методики навчання інформатики.

Методика навчання інформатики – це розділ педагогічної науки:

1) об’єктом якої є процес навчання інформатики;

2) предметом – проектування, конструювання, реалізація (впровадження в педагогічну практику), аналіз (педагогічний експеримент) і розвиток методичних систем навчання інформатики;

3) одним з основних методів методики навчання інформатики є педагогічний експеримент.

Визначення цілей навчання дає відповідь на запитання «З якою метою навчати?»

Цілі навчання інформатики безпосередньо випливають з цілей і завдань загальної середньої освіти, які зазначені у Національний доктрині розвитку освіти України у XXI ст.

Основна мета освіти — створити умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися протягом життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства (Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті -К Шкільний світ – 2001 – С 4)

Отже, всебічний розвиток особистості, створення для цього сприятливих умов — основна мета школи Мета навчання і виховання підпорядковані розвитку особистості і виступають як загальні форми, засоби такого розвитку

Нині школи України працюють за навчальними планами, які певною мірою враховують національні особливості і нові соціальні вимоги до форм і рівня освіти Вони відповідають вимогам рівневої і профільної диференціації, потребам індивідуальної га групової роботи з окремими категоріями учнів.

Цілі розумового розвитку в основному зводяться до формування двох взаємодоповнюючих стилів мислення: логіко-алгоритмічного і системно-комбінаторного.

3. Охарактеризувати зміст, мету та завдання курсу методики навчання інформатики.

Зміст курсу інформатики включає сукупність двох взаємопов'язаних компонентів теоретичного і практичного. Теоретична частина курсу спрямована на формування в учнів основ інформаційної культури, навичок аналізу і формалізації предметних задач, ознайомлення з такими поняттями як інформація, повідомлення, властивості інформації, інформаційні процеси, алгоритм, виконавець алгоритму, структура алгоритму, величина, типи величин Практичний аспект пов'язаний з виробленням навичок роботи з готовим програмним забезпеченням, написанням програм однією з конкретних мов програмування, використанням глобальної мережі Інтернет для обміну інформацією та повідомленнями, її пошуку Необхідність вироблення практичних навичок і умінь роботи на комп'ютері передбачає значне підвищення питомої ваги практичних занять (порівняно з іншими предметами) у загальній структурі курсу надаючи курсу інформатики специфічні риси, які відрізняють його від інших предметів.

Розвивальна мета реалізується у процесі оволодіння учнями досвідом творчості пошукової діяльності, усвідомлення явищ оточуючої дійсності, їх подібності та відмінності Передбачається розвиток в учнів:

• логічного мислення та інтуїції, просторової уяви,

• умінь перенесення знань та навичок у нову ситуацію на основі здійснення проблемно-пошукової діяльності,

• інтелектуальних і пізнавальних здібностей (різних видів пам'яті — слухової й зорової, оперативної та довгострокової уваги — довільної та мимовільної, уяви тощо),

• готовності до опанування та використання нової комп'ютерної техніки та нового програмного забезпечення.

• готовності до подальшої самоосвіти в галузі інформаційних і технологій.

Практична мета шкільного курсу інформатики — внести вклад у трудову і технологічну підготовку учнів тобто забезпечити їх тими знаннями, вміннями і навичками які є складовими підготовки до трудової діяльності після закінчення школи Це означає, що шкільний курс інформатики повинен не лише знайомити з основними поняттями інформатики, а й бути практично орієнтованим — навчати школяра роботи на комп'ютері і використання засобів нових інформаційно-комунікаційних технологій.

Завдання курсу інформатики

• ознайомити учнів з такими поняттями як система, інформація, модель, алгоритм, їх роллю у формуванні сучасної інформаційної картини світу,

• розкрити загальні закономірності інформаційних процесів у природі суспільстві, технічних системах,

• ознайомиш учнів з принципами формалізації суджень, структурування інформації, сформувати вміння будувати інформаційні моделі об'єктів і систем, які вивчаються,

• розвивати синтетичне і аналітичне мислення,

• сформувати вміння організовувати пошук інформації, яка необхідна для розв'язування поставленої задачі, за допомогою фіксованого набору засобів,

• сформувати навички пошуку опрацювання, зберігання, передавання інформації за допомогою сучасних комп'ютерних технологій для розв'язування навчальних задач і для майбутньої професійної діяльності.

• сформувати потребу використання засобів комп'ютерної техніки, тобто сформувати звичку своєчасно вдаватися до використання комп'ютера під час розв'язування задач з будь-якої предметної галузі, яка базується на свідомому володінні інформаційними технологіями і технічних навичках використання комп'ютера.

4. Дати порівняльну характеристику освітніх парадигм індустріального та інформаційного суспільства.

5. Сформулювати і обґрунтувати вимоги до вчителя початкових класів в інформаційному суспільстві.

До основних вимог до знань майбутніх вчителів інформатики у галузі методики навчання інформатики можна віднести:

• розуміння місця і значення методики навчання в професійній підготовці вчителя інформатики;

• знання основних компонент і в методичної системи навчання інформатики в школі та їх взаємозв’язків у навчальному процесі;

• знання основних компонентів концепції навчання інформатики, а також програм і підручників, розроблених на їх основі; розуміння суті й призначення освітніх стандартів навчання; знання змісту стандартів з інформатики;

• володіння методикою навчання окремих тем і питань шкільного курсу інформатики;

• уміння використовувати програмну підтримку курсу і оцінювати її методичну доцільність;

• знання принципів диференціації навчання інформатики, володіння методикою навчання одного-двох профільних курсів інформатики, що відповідають спеціалізації освіти на старшому ступені в конкретній школі;

• уміння планувати навчальний процес з інформатики, вибирати організаційні форми і методи, адекватні змістові матеріалу, що вивчається;

• знання функцій, видів контролю і оцінки результатів навчання, уміння розробляти і використовувати засоби перевірки, об’єктивно оцінювати знання і вміння учнів, коригувати методику навчання за результатами різних видів контролю знань;

• знання сучасних тенденцій у навчанні інформатики.

Вивчення курсу «Сходинки до інформатики» сприяє формуванню і розвитку у молодших школярів ключових компетентностей, серед яких можна виділити ІКТ-компетентність, та «уміння вчитися», як здатність до самоорганізації в навчальній діяльності.

ІКТ-компетентність, як ключова, передбачає впевнене та критичне використання інформаційно-комунікаційних технологій та відповідних засобів для навчання, відпочинку та спілкування.

ІКТ-компетентність для даного курсу є одночасно і предметною.

У контексті початкового навчання предметна ІКТ-компетентність розглядається як здатність учня актуалізувати, відбирати, інтегрувати й застосовувати в конкретній життєвій або навчальній ситуації, в тому числі проблемній, набуті знання, уміння, навички, способи діяльності щодо використання ІКТ.

Предметна ІКТ–компетентність учнів виявляється у таких ознаках:

· здатність раціонально використовувати комп’ютер і комп’ютерні засоби для розв’язування завдань, пов’язаних з опрацюванням даних, їх пошуком, зберіганням, поданням і передаванням;

· готовність вирішувати інформаційні проблеми шляхом застосування засобів ІКТ та алгоритмів виконання завдань;

· здатність співпрацювати за допомогою засобів ІКТ для виконання комплексних завдань;

· вміння безпечно працювати з комунікаційними системами.

Діяльнісний вимір предметної ІКТ-компетентності пов'язаний з такими вміннями учнів молодшого шкільного віку:

Технологічні: вмикає та вимикає комп’ютер; вибирає об’єкти та переміщує їх з використанням маніпулятора мишки; виконує операції над об’єктами, зокрема, над вікнами, файлами, папками; запускає програму на виконання та завершує роботу з нею; використовує клавіатуру для введення символів, слів, речень, текстів; здійснює підготовку та редагування нескладних текстів невеликого обсягу в середовищі текстового редактора; працює з графічними об’єктами у середовищі графічного редактора, створює елементарні малюнки та змінює значення властивостей створених малюнків; працює з комп‘ютерними програмами підтримки вивчення навчальних предметів; створює прості презентації на 3-5 слайдів на підтримку власної проектної діяльності.

Телекомунікаційні: одержує, створює і надсилає електронні листи; виконує пошук в Інтернеті зображень і текстів за вказаною темою; зберігає результати пошуку.

Алгоритмічні: складає алгоритми дій з повсякденного життя, з використанням матеріалу навчальних предметів (математики, української мови тощо); аналізує текст задачі; складає, записує і виконує найпростіші алгоритми для виконавців у визначеному середовищі, розрізняє основні алгоритмічні конструкції.

У результаті засвоєння предметного змісту навчального курсу «Сходинки до інформатики» учні мають виявляти такі показники вміння вчитися:

· розуміти мету навчальної діяльності, визначати завдання для її досягнення;

· відбирати або знаходити потрібні знання, способи для розв’язування різних типів навчальних і життєвих задач (як типових, так і нестандартних, творчих);

· генерувати різні способи розв’язування задачі, проблеми;

· актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію, моделювати, комбінувати, доповнювати, перетворювати її;

· аналізувати навчальні об’єкти, розрізняти їх суттєві та несуттєві ознаки, групувати та класифікувати об‘єкти за певними ознаками;

· співпрацювати у різних групах для виконання комплексних завдань (наприклад, участь у проектах, творчих роботах тощо), які вимагають застосування різних компетентностей, готовності до продуктивної праці.

7. З’ясувати мету, основні завдання курсу «Сходинки до інформатики».

Курс «Сходинки до інформатики» є підготовчим курсом, що передує більш широкому і глибокому вивченню базового курсу інформатики в середній школі, являє собою скорочений систематичний виклад основних питань науки інформатики та інформаційних технологій в елементарній формі, та носить світоглядний характер.

Метою курсу «Сходинки до інформатики» є формування і розвиток в учнів інформаційно-комунікаційної компетентності та ключових компетентностей для реалізації їх творчого потенціалу і соціалізації у суспільстві.

Основними завданнями курсу «Сходинки до інформатики» є формування в учнів молодшого шкільного віку:

- початкових уявлень про базові поняття інформатики, зокрема, повідомлення, інформація та дані, інформаційні процеси, комп’ютер та інші пристрої, що використовуються для роботи з повідомленнями та даними, сфери їх застосування у житті сучасної людини в інформаційному суспільстві;

- початкових навичок знаходити, використовувати, створювати та поширювати повідомлення та дані, застосовуючи для цього засоби інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), зокрема, створювати графічні зображення, комп’ютерні презентації, текстові документи, шукати інформацію в мережі Інтернет, користуватися електронною поштою та ін.;

- алгоритмічного, логічного та критичного мислення;

- початкових уявлень та навичок роботи з різними програмними засобами підтримки вивчення інших предметів початкової школи, а також для розв’язування практичних завдань з цих предметів.

Цей курс розглядається як необхідний інструмент, що в сучасному суспільстві сприятиме більш успішному навчанню учнів у молодшій школі і в наступних класах, формуванню як предметних так і ключових компетентностей, всебічному розвитку дитини молодшого шкільного віку. Інформаційно-комунікаційні технології розглядаються в курсів як об’єкт, так і як засіб навчання.

Курс «Сходинки до інформатики» розрахований на 105 годин (35 годин у 2 класі, 35 годин у 3 класі і 35 годин у 4 класі з розрахунку 1 година на тиждень за рахунок інваріантної частини навчального плану).

Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти курс «Сходинки до інформатики» будується за такими змістовими лініями: комп’ютер та його складові, інформація та інформаційні процеси, використання інформаційних технологій, алгоритми і виконавці, комунікаційні технології.

Програма побудована лінійно-концентрично. Зміст понять поступово розширюється і доповнюється. Концентричність передбачає повернення до подання та опрацювання інформаційних даних (текстових, графічних, числових) за допомогою різних програмних середовищ. Лінійність має за мету ознайомити учнів на пропедевтичному етапі вивчення базового курсу "Інформатика" з простими редакторами тексту, графіки, презентацій. Поняття інформаційних процесів та їх використання у навчальному процесі розширюється і доповнюється в кожному класі. Таким чином забезпечується поступове нарощування складності матеріалу, його актуалізація, повторення, закріплення, що сприяє формуванню ключових та предметних компетентностей і способів діяльності на вищому рівні узагальнення.

У програмі конкретизовано зміст навчального матеріалу за кожним класом і подано відповідні вимоги до навчальних досягнень учнів.

Програмою встановлена послідовність тем курсу, яка дозволяє при вивченні кожного з розділів використовувати знання і вміння, набуті при вивченні попередніх розділів. Вчитель може змінювати порядок вивчення і обсяг тем курсу залежно від рівня підготовки учнів і технічного оснащення школи, вибудовуючи в такий спосіб найбільш доречну для конкретного навчального закладу або класу траєкторію навчання. Водночас, змінюючи порядок тем курсу, вчитель не може порушувати порядок викладання тем, між якими є суттєві змістові залежності.

Програмою передбачено резерв часу, який можна додатково використати на вивчення тем курсу, а також для виконання додаткових навчальних проектів, проведення інтелектуальних конкурсів та творчих змагань в кінці кожного семестру або навчального року.

Наприкінці кожного навчального року, а також на початку 3 і 4 класу передбачені години для повторення і систематизації набутих знань.

Завданням змістової лінії «Комп’ютер та його складові» є початкове ознайомлення учнів із складовими частинами комп’ютера, їхнім призначенням, а також застосуванням комп’ютерів у різних сферах сучасного інформаційного суспільства. Спочатку (2-й клас) пропонується продемонструвати учням основні складові комп’ютера, такі як системний блок, клавіатура і миша, монітор і принтер, повідомити про їх призначення, виробити навички використання миші і клавіатури за допомогою програм-тренажерів та розвиваючих програм. На другому етапі (3-й клас) передбачається оглядове ознайомлення учнів з пам’яттю і процесором, як пристроями, що забезпечують зберігання і опрацювання даних, тобто реалізацію інформаційних процесів з використанням комп’ютера. На наступних етапах, працюючи з різними програмами, учні закріплюють знання про складові комп’ютера та розширюють уявлення про галузі його застосування для опрацювання інформаційних даних. У 2-у класі важливо навчити дітей правильно та швидко вводити літери, цифри і розділові знаки з клавіатури, а на кінець курсу учні мають досягти певної швидкості у клавіатурному введенні даних. Для цього необхідно передбачити систематичну роботу учнів з клавіатурним тренажером, розвиваючими та навчальними програмами при організації практичної складової уроку.

Завданням змістової лінії «Інформація та інформаційні процеси» є ознайомлення учнів з поняттями повідомлення, інформація, дані. Поняття повідомлення, інформація та дані учні мають розуміти на інтуїтивному рівні, вміти наводити приклади повідомлень, розуміти, що повідомлення передають інформацію - відомості про предмети, живі істоти і явища оточуючого світу. При ознайомленні учнів з інформаційними процесами спочатку пропонується розглянути ті, що зустрічаються у життєдіяльності людини, і лише потім – інформаційні процеси, що реалізуються з використанням комп’ютера. Розуміння інформаційних процесів має відбуватися також на інтуїтивному рівні, не доцільно вимагати від учнів точних означень всіх теоретичних понять, які розглядаються при вивченні змісту цієї лінії. Учні мають ознайомитися з ними на рівні розуміння, яке може полягати у наведенні ними відповідних прикладів з свого життя та навколишнього світу. Важливо, щоб учні мали уявлення про те, що людина постійно зустрічається у житті з кожним із зазначених інформаційних процесів і може при цьому використовувати комп’ютер чи інші пристрої для роботи з повідомленнями та даними. Змістова лінія допомагатиме формуванню цілісної наукової картини світу, підкреслюючи на доступних учням прикладах, роль інформаційних процесів у суспільстві, біологічних та технічних системах.

У рамках цієї змістової лінії розглядаються поняття об’єкта, властивостей об’єктів і значень цих властивостей. Учні мають наводити із власного життя приклади різних об’єктів, їхніх властивостей і значень цих властивостей, впорядковувати та групувати об’єкти на основі значень властивостей, мати уявлення про вплив значень властивостей об’єктів на подальше їх використання та опрацювання. Учні повинні розуміти, що будь-яка операція над об’єктом полягає в зміненні значення однієї з його властивостей або значень групи його властивостей. При цьому доцільно знайомити учнів як з конкретними об’єктами та їх образами, так із відповідними абстрактними поняттями. Учні мають розглядати складні об’єкти як набір більш простих, кожен з яких виконує свою роль для функціонування об’єкта в цілому, розглядати вплив змін в одній із складових на цілу систему. Вчаться будувати складні об’єкти із запропонованих частин, в тому числі самостійно доповнюючи з відсутніх компонентів.

Об’єктний підхід має пронизувати навчання теоретичного та практичного матеріалу всіх змістових ліній курсу.

Завданням змістової лінії «Використання інформаційних технологій» є початкове ознайомлення учнів з графічним редактором, редактором комп’ютерних презентацій, текстовим редактором та формування навичок створювати та редагувати різноманітні об’єкти, здійснювати над ними типові операції по зміні значень властивостей. Передбачається, що учні матимуть змогу працювати в спеціально створених для навчання дітей молодшого шкільного віку графічних та текстових редакторах, які не вимагатимуть від них ознайомлення із складним багатофункціональним інтерфейсом. У ході реалізації цієї змістової лінії учні мають навчитися створювати і редагувати найпростіші графічні зображення, невеликі комп’ютерні презентації (3-5 слайдів), зокрема фотоальбоми, невеликі текстові документи (до 10 рядків) з прозовим і віршованим текстом, із вставленими графічними зображеннями, вміти виділяти фрагменти тексту, виконувати елементарні дії з редагування і форматування виділених фрагментів. Опанування першими навичками роботи із текстовими фрагментами, редагування і форматування тексту учні передбачається в середовищі графічного редактора та редактора комп’ютерних презентацій, а не в звичному текстовому редакторі, оскільки робота з зображеннями та презентаціями є більш цікавою для учнів цієї вікової групи, ніж робота із звичайними текстами. Сформовані елементарні навички створення презентацій дозволить вже на перших кроках опанування вмістом курсу створювати презентації до навчальних проектів, подавати результати своєї навчальної діяльності з інших навчальних предметів.

Завданням змістової лінії «Комунікаційні технології» є початкове ознайомлення учнів з поняттям комп’ютерної мережі (локальної і глобальної) та можливими напрямами їх використання в житті людини. Основну увагу при реалізації цієї змістової лінії приділено набуттю учнями початкових практичних навичок використання глобальної мережі Інтернет для пошуку необхідних текстових даних і зображень, їх перегляду і збереження, виконання інтерактивних завдань он-лайн в підтримку навчальних предметів, електронного листування при дотриманні вимог безпечної роботи дітей в Інтернеті. З пошуком даних в Інтернеті пропонується знайомити учнів на прикладі пошуку графічних зображень та наступного їх збереження з метою подальшого їх опрацювання за допомогою графічного редактора та редактора комп’ютерних презентацій. Пошук текстових повідомлень доцільно використовувати для ознайомлення з їх вмістом, а також для копіювання фрагментів тексту у презентації та текстові документи. Важливо щоб учні зрозуміли на інтуїтивному рівні головні особливості роботи з інформаційними джерелами та почали використовувати відповідні навички та знання при вивченні інших навчальних предметів. І навпаки, необхідно підбирати зміст прикладів та вправ, що використовуватимуться на уроках курсу «Сходинки до інформатики», який відображатиме зміст навчання учнів з математики, мов та інших навчальних предметів. Важливим є задоволення пізнавальних інтересів учнів, підтримка їх творчої ініціативи та прагнення до освоєння нових комунікаційних технологій, що створюватиме відчуття доступності в постійному оновленні своїх компетентностей.

Для формування міжпредметних компетенцій, особливо з курсом математики, у рамках пропедевтичного курсу програмою передбачено вивчення питань, пов’язаних з алгоритмами та їхніми виконавцями. У результаті ознайомлення з ними учні повинні розуміти на інтуїтивному рівні (а не на рівні строгих означень) поняття виконавця, його середовища, команди, системи команд виконавця, алгоритму, отримати перші уявлення про основні алгоритмічні структури, зокрема, слідування, розгалуження та повторення, навчитися виконувати готові алгоритми, а також складати прості алгоритми для виконавців, які працюють у певному зрозумілому для відповідної вікової категорії комп’ютерному середовищі, використовуючи просту систему їхніх команд. Головною метою алгоритмічної лінії є вміння розв’язувати значущі для учнів задачі з їх повсякденного життя, застосовуючи алгоритмічний підхід: уміння планувати послідовність дій для досягнення цілей, передбачати можливі наслідки; розв’язувати задачі, для яких відповіддю є не число або твердження, а опис послідовності дій, створення моделі, схеми, графіка тощо.

У програмі передбачено окремі години для роботи з програмами на підтримку вивчення навчальних предметів школи І ступеня. Крім того, доцільно використовувати на уроках різноманітні програми для розвитку логічного та критичного мислення, пам’яті, просторової та творчої уяви учнів. Вчителі, враховуючи особливості навчання та реалізацію міжпредметних зв’язків, навчальні потреби та особливості учнів, можуть розподілити години на вивчення теми 2-го класу «Комп’ютерна підтримка вивчення навчальних предметів» протягом навчального року.

Однією з важливих складових програми є інтегративні навчальні проекти, при виконанні яких відбувається закріплення, поглиблення та активне засвоєння матеріалів курсу. Передбачено, що учні мають здійснювати вибір із запропонованих життєвих ситуацій (тем), придумувати свою тематику життєвих ситуацій; планувати та коригувати план дослідження; виявляти готовність відкрито висловлювати та відстоювати свої думки; вчитись слухати та чути партнера, з повагою визнавати право кожного на власну точку зору; навчитись презентувати результат індивідуального чи колективного дослідження.

Програмою передбачено створення учнями індивідуальних або групових проектів у 3-ому і 4-ому класах. У ході створення цих проектів учні повинні ознайомитися з основними принципами проектної діяльності і реалізувати всі ІКТ-компетентності, набуті в процесі вивчення цього курсу. При вивченні теми «Створення проектів» можна виконати з учнями:

- кілька комплексних проектів наприкінці навчального року;

- один комплексний проект наприкінці навчального рок (не менше 3 годин), а решту годин розподілити на виконання міні-проектів протягом навчального року.

9. Охарактеризувати психологічні та педагогічний аспекти використання ПК у початковій школі

Більшість недоліків у застосуванні інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі пов’язані із відсутністю розуміння особливостей психічного і фізіологічного розвитку дітей даної вікової категорії, організацією навчального процесу без врахування цих особливостей. Учителі інформатики старших класів, яких залучають до формування у учнів початкових класів елементарної комп’ютерної грамотності, намагаються формально перенести не тільки основний зміст але і форми та методи організації навчального процесу з старшої школи в молодшу. Дітей заставляють заучувати напам'ять довгі означення, за відсутності підручників і посібників, створювати конспекти теоретичних відомостей, готувати багатосторінкові реферати.

У цьому віці продовжується функціональний розвиток нервової і серцево-судинної систем, органів дихання тощо. Цей розвиток відбувається відносно спокійно і рівномірно в порівнянні з підлітковим віком. Кістково-сполучний апарат відзначається гнучкістю завдяки наявності в кістках значної кількості хрящів. Інтенсивно зростає м’язова система, що супроводжується зростанням сили дітей і сприяє здатності організму до тривалої діяльності і розвитку координації рухів. Проте дрібні м’язи кисті в першокласників розвиваються ще повільно.

Значні зміни в порівнянні з дошкільним віком проявляються в психіці молодших школярів. Нервові процеси стають рухливішими, діти можуть швидко змінювати поведінку відповідно до обставин, легше звикають до нових видів діяльності. У них яскраво виявляється наслідувальність. Молодші школярі схильні до приучування та емоційного сприймання. Особливістю їхньої розумової діяльності є те, що вони часто обмежуються сприйняттям зовнішніх ознак, понять, явищ. За виразом О.Я.Савченко, «Ніби губка, вбирають знання, але не завжди усвідомлено. Такі вікові особливості, як беззастережне підкорення авторитетові, підвищена сприйнятливість, вразливість, багато в чому визначають навчальні досягнення молодших школярів».

Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі початкової школи повинно бути підпорядковано як основній меті навчання, так і конкретним завданням, які вирішує вчитель у ході навчального заняття. При цьому повинні бути враховані фактори і умови, які впливають на навчальний процес, забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних умов та техніки безпеки.

10.Проаналізуйте гігієнічні вимоги до використання персональних комп'ютерів (ПК) у початковій школі з позиції сучасного розвитку комп’ютерної техніки.

Безперервна робота з екраном ПК повинна бути не більше:

— для учнів I-V класів 10— 15 хвилин.

Для навчання дітей 6 років роботі з ПК безперервні заняття в індивідуальному ритмі не повинні бути більше 10 хвилин.

Передбачається, що після зазначеного терміну повинні проводитись активні перерви з руховою гімнастикою і гімнастикою для очей.

У навчальних закладах і вдома повинні бути забезпечені санітарно- гігієнічні і технічні вимоги до обладнання і організації робочого місця. Перш за все, слід звернути увагу на підбір меблів відповідно до зросту учнів.

— екран монітора залежно від висоти символів рекомендовано розміщувати на відстані 400-800 мм від очей. Площина екрану монітору повинна бути перпендикулярною нормальній лінії зору. Водночас повинна бути передбачена можливість переміщення монітору навколо вертикальної осі в межах ±30 градусів (справа наліво) та нахилу вперед до 85 градусів і назад до 105 градусів з фіксацією в цьому положенні.

— клавіатура повинна бути зручною для виконання роботи двома руками, конструктивно відокремлена від монітору (тобто не рекомендовано використання ноутбуків) для забезпечення можливості її оптимального розташування та прийняття робочої пози. Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100-300 мм від краю, який повернутий до користувача. Кут нахилу на панелі клавіатури має знаходитись в межах від 5 градусів до 15 градусів, для цього використовуються спеціальні ніжки клавіатури;

— Санітарні норми визначають вимоги до розмірів прописних літер на екранах моніторів. Вони залежать від відстані до монітора та від віку учнів Допустимі і рекомендовані розміри прописних літер повинні відповідати значенням, які наведені в таблиці.

Вік (клас) учня користувача відео монітора	Кутовий розмір (висота) прописних літер, цифр, кутових хвилин
Вік (клас) учня користувача відео монітора	граничний (не менше)	рекомендований
6-7 років(1 клас)	45	50-70
7-8 років(2 клас)	35	40-60
8-10 років (3-4 класи)	28	30-40

Вимоги до приміщень комп'ютерних класів.

Площа приміщень комп'ютерних класів повинна розраховуватись не більше, як на 12 осіб (6 м2 на робоче місце). Робочі столи необхідно розташовувати таким чином, щоб монітори були орієнтовані боковою стороною до світлових отворів, причому природне світло має бути переважно зліва. Відстань між робочими столами з моніторами має бути не менше 2,0 м, а відстань між боковими поверхнями моніторів комп'ютерів — не менше 1,2 м.

Екран монітора має знаходитися на відстані 400-800 мм від очей користувача, з урахуванням розмірів алфавітно-цифрових знаків і символів.

Робоче крісло повинно бути підйомно-поворотним, регульованим щодо висоти і кутів нахилу сидіння і спинки, а також відстані спинки від переднього краю сидіння, при цьому регулювання кожного параметра крісла повинно бути незалежним, легко здійсненим і надійно фіксуватися. Висота поверхні сидіння повинна регулюватися в межах 260-460 мм.

Приміщення для занять з учнями обладнуються одномісними столами, які призначені для роботи з персональним комп'ютером. Конструкція стола повинна передбачати:

дві окремі горизонтальні поверхні: одна для розміщення монітору з плавним регулюванням щодо висоти в межах 460-760 мм і друга — для клавіатури з плавним регулюванням щодо висоти і кута нахилу від 5° до 15° з надійною фіксацією в оптимальному робочому положенні (12-15°); ширину поверхонь для монітора і клавіатури не менше 700 мм (ширина обох поверхонь повинна бути однаковою) і глибину не менше 600-800 мм.

Освітлення

Приміщення комп'ютерних класів повинні мати природне та штучне освітлення. Вікна в приміщеннях повинні бути переважно орієнтовані на північ і північний схід, обладнані регульованими пристроями: жалюзі, занавіски, зовнішні навіси тощо. Освітленість робочих поверхонь столів має становити не нижче 400 лк.

Освітленість поверхні на екрані не повинна бути більше 200 лк.

Для штучного освітлення приміщень комп'ютерних класів варто застосовувати переважно люмінісцентні лампи.

Використання світильників без розсіювачів та екрануючих решіток не допускається.

Мікроклімат

Приміщення комп'ютерних класів повинні бути обладнані вентиляцією або кондиціонером для організованого повітрообміну. Допускаються параметри мікроклімату (температура — 19,5±0,5°С, відносна вологість повітря −60±5%, швидкість руху повітря не більше 0,1 м/с). Треба щоденно проводити вологе прибирання, тому підлогу у кімнаті не слід накривати килимом. До і після роботи на комп'ютері слід протирати екран спеціальними серветками.

Не дозволяється розміщувати комп'ютерні класи у підвальних приміщеннях будівель.

11.Охарактеризувати особливості умов навчання інформатики у початковій школі.

Основними завданнями курсу «Сходинки до інформатики» є формування в молодших школярів:

 початкових уявлень про базові поняття інформатики, зокрема повідомлення, інформація та дані, інформаційні процеси, комп’ютер та інші пристрої, що використовуються для роботи з повідомленнями і даними, сфери їх застосування у житті сучасної людини в інформаційному суспільстві;

 початкових навичок знаходити, використовувати, створювати й поширювати повідомлення та дані, застосовуючи для цього засоби інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема, створювати графічні зображення, комп’ютерні презентації, текстові документи, шукати відомості в мережі Інтернет, користуватися електронною поштою та ін.;

 алгоритмічного, логічного та критичного мислення;

 початкових уявлень та навичок роботи з різними програмними засобами підтримки вивчення інших предметів початкової школи, а також для розв’язування практичних завдань із цих предметів.

Цей курс розглядається як необхідний інструмент, що в сучасному суспільстві сприятиме більш успішному навчанню дітей у початковій школі і в наступних класах, формуванню як предметних, так і ключових компетентностей, всебічному розвитку молодших школярів. Інформаційно-комунікаційні технології розглядаються в курсі як об’єкт і засіб навчання.

Головна мета застосування комп’ютера в молодших класах повинна носити світоглядний, загальнокультурний характер, бути спрямованою на розвиток логічного мислення та особистості дитини взагалі, формування основ комп’ютерної грамотності в учнів.

Основним видом використання комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання є їх органічна інтеграція в певні уроки. У цікавій, динамічній, ігровій формі учні молодших класів опановують комп’ютерні засоби, набувають первинних навичок користування пристроями введення-виведення, початковими уміннями й навичками управління комп’ютером та одночасно удосконалюють свої знання з певних навчальних предметів, розвивають пам’ять, просторову уяву, логічне мислення, творчі здібності.

Таким чином, з точки зору дидактики ІКТ дозволяють:

Забезпечити зворотній зв’язок в процесі навчання;

Зробити навчання більш інтенсивним, головне, ефекттивним за рахунок реалізації можливостей мультимедіа навчальних систем до дієвого і наочного подання навчального матеріалу;

підвищити унаочненість навчального процесу;

забезпечити пошук інформації із різноманітних джерел;

індивідуалізувати навчання для максимальної кількості дітей з різними стилями навчання і різними можливостями сприйняття.

моделювати досліджувані процеси або явища;

організувати колективну й групову роботи;

здійснювати контроль навчальних досягнень;

створювати сприятливу атмосферу для спілкування.

При підготовці до уроку з використанням ІКТ вчитель не повинен забувати, що це УРОК, а значить складає план уроку виходячи з його цілей. При відборі навчального матеріалу він повинен дотримуватися основні дидактичні принципи: систематичності та послідовності, доступності, диференційованого підходу, науковості та ін. При цьому комп'ютер не замінює вчителя, а тільки доповнює його.

При цьому комп'ютер виконує такі функції:

1. У функції вчителя комп'ютер являє собою:

джерело навчальної інформації;

наочний посібник;

тренажер;

засіб діагностики і контролю.

2. У функції робочого інструменту:

засіб підготовки текстів,

їх зберігання;

графічний редактор;

засіб підготовки виступів;

обчислювальна машина великих можливостей.

12.Охарактеризувати принципи і особливості методів навчання інформатики у початковій школі.

На уроках інформатики в початковій школі слід використовувати такі методи навчання, що дозволяють ефективно побудувати навчальний процес з урахуванням специфічних особливостей школяра:пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, бесіда, ігрові методи, проблемно-пошуковий.

Звичайно, це лише ті методи, які найчастіше використовуються. Кожен вчитель повинен підбирати методи, які забезпечуть сприймання матеріалу в повному обсязі.

Пояснювально-ілюстративний метод Використання цього методу має забезпечити правильне сприйняття навчального матеріалу, усвідомлення та запам'ятовування дітьми об'єктів, їх властивостей, порядку виконання дій над об'єктами. Цінність цього методу полягає в тому, що він сприяє засвоєнню і відтворенню значного обсягу знань.

Репродуктивний метод навчання Заснований на відтворені знань, повторені способів діяльності за завданням педагога. І з цією метою використовують неодноразове виконання одного і того самого завдання, а також варіативних, схожих із раніше засвоєними зразками. Оскільки курс інформатики має чітку практичну спрямованість, то на етапі формування умінь та навичок учнів ніяк не обійтись без репродуктивного методу навчання. Учитель може пояснювати правила виконання операцій, проводити демонстрації, використовувати для цього різні засоби навчання, але доки учень сам не виконає простого відтворення (репродукції) дії вчителя, у нього ніколи не сформуються відповідні навички.

Бесіда Цей метод широко застосовують у початковій школі. Бесіда - це складний спосіб організації пізнавальної діяльності учнів. Особливість цього методу навчання полягає в тому, що школярі відтворюють або сприймають інформацію частинами, у формі запитання - відповідь. За рівнем пізнавальної самостійності учнів у процесі навчання молодших школярів застосовується два види бесіди: евристична і репродуктивна.

Репродуктивна бесіда - це система репродуктивно-мнемонічних і репродуктивно-пізнавальних запитань. Вони спонукають до відтворення учнями засвоєних знань і оволодіння готовими знаннями з різних джерел: підручника, засобів наочності, спостережень, дослідів тощо. Репродуктивну бесіду як метод навчання використовують на усіх етапах уроку.

Еврестична бесіда - це спосіб організації творчої діяльності школярів через розв'язання проблеми у співпраці з учителем. Функція вчителя у цій бесіді полягає не тільки у постановці системи запитань, керуванні пошуком нових знань і способів діяльності, а й у показі способу отримання відповідей на ті запитання-підпроблеми, на які учні не можуть відшукати самостійно. Результатом еврестичної бесіди є нові знання та уміння.

Ігровий метод навчання Один із розповсюджених методів у початковій школі. Він передбачає застосування у навчанні елементів ігрової діяльності, внаслідок чого дидактичне завдання стає більш зрозумілим, доступним і привабливим для дитини, а процес навчання цікавішим.

Проблемно-пошуковий (еврестичний) метод навчання Використовують для активізації розумової діяльності дітей. Як відомо, інтерес до проблемних завдань у них виникають досить рано і розвиваюється протягом молодшого шкільного віку. Головне під час використання цього методу - правильно сформулювати проблему. Стимулювати самостійний пошук дітьми шляху її розв'язання.

Принципи навчання (дидактичні принципи) — певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність.

Принцип науковості і посильної складності Наукове подання матеріалу передбачає коректне визначення або опис понять інформатики, правильне вичленування їх сутності. Необхідно, щоб учні могли ознайомитися з чіткими означеннями понять (якщо вони означувані), що мають однозначне тлумачення, і з їхніми істотними ознаками, якщо поняття вводяться на описовому рівні. В іншому випадку учні не набувають чітких уявлень, що призводить до помилок, нерозуміння матеріалу, який вивчається. Принцип науковості змісту навчання передбачає, що способи засвоєння навчального матеріалу повинні бути адекватні сучасним науковим способам пізнання.

Системний підхід до подання навчального матеріалу, його структурування і виділення основних понять і зв'язків між ними якраз і є як основою для розробки та добору змісту шкільного курсу інформатики, так і одним з методів сучасного наукового пізнання.

Принцип доступності навчання

1) Виділяти основне, істотне в емпіричному компоненті змісту (властивості, ознаки, функції тощо.) 2) Добирати достатню кількість фактів, прикладів для формування ядра знань — теорій, ідей законів та ін. 3) Обсяг знань і темп навчання обирати з урахуванням реальних вікових та індивідуальних здібностей учнів. Враховувати відмінності у швидкості сприйняття, темпі роботи, домінуючих видах діяльності, інтересах, життєвому досвіді, особливостях розвитку учнів. 4) Здійснювати диференційовану допомогу. Використовувати різні способи диференціації учнів у групах, які створюються за видами діяльності, типами завдань, методам розв'язків, особистісними відмінностями дітей. 5) Забезпечувати відповідність прийнятим нормам обсягу домашнього завдання. 6) Забезпечувати послідовне ускладнення навчальних і практичних задач. 7) Під час вивчення матеріалу використовувати послідовний перехід від простого до складного, від часткового до загального, від уявлень до понять, від невідомого до відомого. Доступність не означає легкість, слід пропонувати учням завдання на межі їхніх можливостей. 8) Плануючи урок, продумувати ситуації неоднакового часу, який потребують учні для виконання завдань; готувати індивідуальні додаткові завдання або пропонувати лідерам взаємодіяти з тими, хто не встигає.

Принцип послідовності і систематичності навчання Головним у цьому принципі є логічна побудова змісту освіти, а також обґрунтована послідовність етапів освітнього процесу. Принцип послідовності і систематичності пов'язаний як з організацією навчального матеріалу, так і з системою дій учнів щодо його засвоєння. Для реалізації цього принципу на уроках інформатики доцільно: 1. Поділяти навчальний матеріал на логічно зв'язані розділи і блоки. Використовувати схеми, плани, таблиці, опорні конспекти, модулі й інші форми логічного подання навчального матеріалу. 2. При ознайомленні з новим матеріалом практичного характеру корисно дати орієнтовну основу дій, сформулювати мету навчання. 3. Не перевантажувати заняття другорядними фактами; навчати учнів користуватися довідниками, словниками, енциклопедіями. 4. На кожному уроці встановлювати його змістовий центр. При цьому він може буде розкритим на початку, в середині або під час підсумкового узагальнення.

Принцип наочності змісту і діяльності

Особливе значення при навчанні інформатики набуває принцип наочності. За рахунок продуманого застосування засобів наочності можна посилити емоційний вплив на учнів, підвищити рівень доступності матеріалу, що вивчається, прискорити активізацію розумової діяльності учнів. Практичне використання комп'ютерної техніки в навчальному процесі, робота кожного учня з комп'ютером є реалізацією принципу наочності, важливою умовою досягнення загальноосвітніх цілей навчання інформатики. При цьому істотно, щоб робота учнів з комп'ютером була систематичною і регулярною формою навчальної роботи протягом усього курсу, а не лише її фіналом. Наочність — невід'ємна риса навчання інформатики внаслідок гнучкості змісту самого поняття «інформація», способів і засобів її подання: одну і ту саму інформацію можна подати у вигляді багатьох графічних образів. Учень може працювати з наочно-моделюючим графічним образом, цілеспрямовано перетворювати об'єкт, що вивчається. Наочною може бути і демонстрація вчителем зразка діяльності за комп'ютером при роботі з готовою програмою, наприклад текстовим чи графічним редактором.

Принцип активності і свідомості Активність учня реалізується через його діяльність. Знання — це не річ, не предмет, який можна якось передати учням. Це якісна зміна особистості, яка відбувається лише внаслідок власної цілеспрямованої активності того, хто навчається. Принцип активності в навчанні інформатики передбачає розумову активність учнів у процесі оволодіння діяльністю. Цей принцип має велике значення для правильної організації процесу навчання. В методиці навчання інформатики розрізняють інтелектуальну, емоційну активність. Інтелектуальна активність забезпечується постановкою проблемних завдань, які стимулюють пізнавальні процеси. Емоційна активність пов'язана з питанням: цікаво чи не цікаво учням вивчати ті чи інші питання. Позитивне емоційне ставлення до предмета відіграє велику роль у досягненні успіхів. Негативні емоції блокують активність учня. Форми прояву активності можуть бути різними, наприклад: самоконтроль через рефлексію власної діяльності, контроль за роботою товариша, модифікація готових і розробка власних алгоритмів та програм, участь в проектній діяльності. Активність природно виходить з інтересу до навчання, але при цьому вчителеві важливо чітко сформулювати, які результати навчання контролюються.

13. Охарактеризувати форми навчання та форми використання ПК в початковій школі.

Форми навчання

1. Лекція – дана форма організації навчальної діяльності в початковій школі фактично не використовується. Це пояснюється віковими і фізіологічними особливостями дітей молодшого шкільного віку.

2. Семінар – ця форма як і попередня більше відноситься до вищої школи. Але вчителю необхідно володіти нею, щоб за необхідності можна було використати цікаві позитивні аспекти у своїй педагогічній діяльності.

3. Лабораторні заняття – фактично всі практичні роботи з інформатики будуть лабораторними, так як для їх використання необхідне спеціальне обладнання (зокрема комп’ютер)

4. Індивідуальний практикум – можна проводити з дітьми які вважаються невстигаючими, чи навпаки (краще) з тими, які добре встигають, щоб допомогти ще якіснішому їх розвитку, готувати їх до олімпіад і т.д.

5. Екскурсія. На уроках з інформатики можна спланувати екскурсію на виробництво, де широко використовуються ПК. Це дасть змогу якісніше мотивувати необхідність вивчення ПК, а також сприятиме професійній орієнтації учнів.

6. Факультативні курси – це додаткові необов’язкові уроки чи заняття.

7. Гурток – предметний гурток з інформатики організовується для учнів, які хочуть більш детально познайомитися з інформатикою. Гурток складається з тих учнів, які зазвичай добре встигають, проявляють цікавість у вивченні інформатики.

8. Олімпіади і підготовка до них – олімпіади проводяться різних рівнів. В школі вчитель так повинен спланувати олімпіаду з інформатики, щоб вона передувала олімпіадам вищого рівня. Таким чином можна відібрати достойний контингент для представлення в межах міста, області, країни.

Форми використання ПК в початковій школі

У зв'язку з експериментом по удосконалюванню структури і змісту освіти в початковій школі часто з 2 класу вводиться предмет інформатики.

Пропонується три підходи щодо комп'ютерної підтримки при навчанні інформатиці в 2 класі.

1. Для реалізації фронтальної форми навчання інформатиці можливо організувати вивчення даного предмета в рамках одного уроку в інтеграції з предметами на базі кабінету, обладнаного одним комп'ютером з CD ROM пристроєм.

Це шкільний кабінет, оснащений 1 комп'ютером з CDROM, аудіосистемою і додатково – медіапроектором з настінним екраном або телевізором з великим екраном, підключеним до комп'ютера. Додатково даний комп'ютер може бути підключений у локальну мережу школи і мати вихід в Інтернет.

Навчання інформатиці в цьому випадку проводиться вчителем початкової школи без розподілу класу на підгрупи. При цьому один комп'ютер у кабінеті може бути використаний як «електронна» дошка, тобто використовуватися в режимі «виклику» до нього учнів для виконання команд, передбачених навчальною комп'ютерною програмою. Для цього бажано підключення комп'ютера до проектора або телевізора з великим екраном для зручності фронтальної роботи з класом. Доцільно в розкладі ставити урок інформатики вслід або перед уроками, які рекомендовані для інтеграції авторами навчальних посібників..

Учитель повинний володіти елементарними навичками роботи з комп'ютером: уміти скористатися компакт диском з комп'ютерними програмами навчального призначення, мати представлення про роботу на комп'ютері з текстом, графікою, бажане знання роботи з Інтернетом і електронною поштою.

При такому комп'ютерному супроводі уроків інформатики потрібно враховувати, що загальний час роботи учня з комп'ютером не повинне перевищувати 15 хвилин, тобто менш половини уроку. Можливо використовувати комп'ютер фрагментами по 2-3 хвилини, розподіляючи час взаємодії дітей з комп'ютерними програмами в режимі фронтальної діяльності протягом всього уроку.

Для комп'ютерної підтримки уроків можна використовувати навчальні програми з української чи російської мов, літературного читання, математиці, навколишнього світу, трудового навчання, енциклопедії з області мистецтва, музики, театру, правил дорожнього руху, подорожей і ін. (Наприклад, продукція фірм «Комп'ютер і дитинство», «Кирило і Мифодий».)

2. Для групової форми навчання інформатиці можливо організувати комп'ютерну підтримку уроку інформатики в рамках одного уроку без розподілу на групи в інформаційному центрі школи.

Інформаційний центр школи являє собою кабінет, оснащений 3-7 комп'ютерами, підключеними в локальну мережу, можливо з виходом в Інтернет. Такий кабінет є сучасним аналогом читального залу комп'ютеризованої бібліотеки і може бути обладнаний саме в читальному залі школи. В інформаційному центрі необхідно передбачити і традиційні робочі місця учнів – столи, стелажі для роздавальних настільних посібників.

В інформаційному центрі школи можна організувати навчання інформатиці за допомогою методу проектів. Для цього клас поділяється на бригади по 3-4 чоловіки, для яких передбачається робоча зона: 2 парти, 1 комп'ютер, настільні посібники і роздавальні матеріали (конструктори, у тому числі ЛЕГО, кольоровий папір, альбоми, що розвивають ігри й ін.) Робота за комп'ютером у бригаді регулюється вчителем: один учень виконує свою роботу на комп'ютері протягом 5-7 хвилин, інші бригади, що учаться, у цей час працюють над настільною частиною проекту. Таким чином, бригада здійснює комп'ютерну діяльність протягом всього уроку в рамках 20-30 хвилин у залежності від проектного завдання, рекомендованого в навчальному посібнику автора А.Л.Семенова.

Учителеві потрібне володіння комп'ютером у рамках завдань, запропонованих автором навчального посібника: наприклад, навички роботи в середовищі ПервоЛого, у клавіатурному тренажері, а також роботи з комплектом програм «Комп'ютер і дитинство», «Микита», «Маля» і ін..

Один раз у чверть необхідно проводити з учнями бесіду (інструктаж) з правил поводження в комп'ютерному класі.

3. Для реалізації індивідуальної форми організації навчання інформатиці з розподілом класу на дві групи у кабінеті інформатики школи в рамках одного уроку.

При виборі школою форми навчання інформатиці з використанням комп'ютерного кабінету (10-12 місць учнів і робоче місце вчителя) рекомендується залучати до проведення уроку інформатики (1 година) учителя початкової школи і вчителі інформатики блоками по 15 хвилин. Безкомп’ютерна частина уроку інформатики проводиться вчителем початкової школи в класі спочатку для 1 групи протягом 15 хвилин, а потім для 2 групи. Комп'ютерна частина уроку проводиться вчителем інформатики спочатку для 2 групи протягом 15 хвилин, а потім відповідно для 1 групи.

Заняття інформатикою, з використанням комп'ютерного кабінету в молодших школярів можливо проводити за розкладом будь-яким уроком (1,2,3 або 4-им уроками).

При використанні шкільного кабінету інформатики учні повинні пройти інструктаж із правил поведінки в кабінеті інформатики, затверджений директором школи. Інструктаж проводить відповідальний за кабінет інформатики.

Комп'ютерний шкільний кабінет звичайно обладнається за такою схемою: одне робоче місце вчителі і 10-12 учнівських робочих місць, а також може використовуватися 1 сервер для підтримки локальної шкільної мережі. Додаткове устаткування: один принтер, вихід в Інтернет, локальна мережа, сканер, медіапроектор.

Заняття в гуртках з використанням ПК варто організовувати не раніше, ніж через 1 годину після закінчення навчальних занять у школі. Цей час варто відводити для відпочинку і прийому їжі.

Для учнів початкової школи заняття в гуртках з використанням комп'ютерної техніки повинні проводитися не частіше двох разів у тиждень. Тривалість одного заняття - не більш 60 хвилин. Після 10-15 хвилин безперервних занять за ПК необхідно зробити перерву для проведення фізхвилинки і гімнастики для очей.

Безсумнівно, що стомлення багато в чому залежить від характеру комп'ютерних занять. Найбільш стомлюючі для дітей комп'ютерні ігри, розраховані, головним чином, на швидкість реакції. Тому не слід відводити для проведення такого роду ігор час усього заняття. Тривале сидіння за комп'ютером може привести до перенапруги нервової системи, порушенню сну, погіршенню самопочуття, стомленню очей. Тому для учнів цього віку допускається проведення комп'ютерних ігор тільки наприкінці заняття тривалістю не більш 10 хвилин.

Для реалізації фронтальної форми навчання інформатиці можливо організувати вивчення даного предмета в рамках одного уроку в інтеграції з предметами на базі кабінету, обладнаного одним комп'ютером з CD ROM пристроєм.

Це шкільний кабінет, оснащений 1 комп'ютером з CDROM, аудіосистемою і додатково – медіапроектором з настінним екраном або телевізором з великим екраном, підключеним до комп'ютера. Додатково даний комп'ютер може бути підключений у локальну мережу школи і мати вихід в Інтернет.

Учитель повинний володіти елементарними навичками роботи з комп'ютером: уміти скористатися компакт диском з комп'ютерними програмами навчального призначення, мати представлення про роботу на комп'ютері з текстом, графікою, бажане знання роботи з Інтернетом і електронною поштою.

При такому комп'ютерному супроводі уроків інформатики потрібно враховувати, що загальний час роботи учня з комп'ютером не повинне перевищувати 15 хвилин, тобто менш половини уроку. Можливо використовувати комп'ютер фрагментами по 2-3 хвилини, розподіляючи час взаємодії дітей з комп'ютерними програмами в режимі фронтальної діяльності протягом всього уроку.

15. Охарактеризувати особливості проектної робота з використанням ІКТ.

З використанням методики проектних занять учні освоюють базові технічні навички і конкретні моделі діяльності з застосуванням засобів інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ). Учень виконує завдання, що є осмисленими, цікавими і важливими особисто для нього, і при цьому:

- освоює моделі навчальної діяльності,

- здобуває конкретні технічні навички у використанні ІКТ, одержує представлення про широкий спектр технічних рішень (устаткування й інформаційних ресурсів),

- одержує найбільш істотні базові знання з області інформаційних технологій,

- розвиває навички спілкування.

Такої організації роботи в класі, що наочно виявляє інтегрований характер навчання інформатиці, найбільш повно відповідає проектна діяльність: групова або індивідуальна творча робота, результатом якої є те, що можна використовувати в шкільному житті або в навчальній діяльності. Весь курс навчання інформатиці можна представити у вигляді великого міжпредметного проекту, у якому виділяються більш дрібні проекти, як індивідуальні, так і групові. Робота в одному проекті може природним образом перетікати в наступний проект. Наприклад, проект «Родове дерево» служить природним продовженням проекту «Моя родина», а цей – проекту «Моє ім'я».

У ході навчальної діяльності кожен учень, а також клас у цілому, формує свій особистий інформаційний простір. Цей простір містить у собі мультимедіа-твір класу і кожного учня, а також інші інформаційні об'єкти, у тому числі – результати проектної роботи.

16.Охарактеризувати технологію організації роботи в групах, її слабкі сторони і переваги, доцільність застосування цієї технології.

Навчання в складі групи. Діяльність учнів є колективною, якщо мета діяльності усвідомлюється як спільна, що потребує об'єднання зусиль всього колективу; в процесі діяльності між членами колективу створюються відносини взаємної відповідальності, контроль за діяльністю частково здійснюється самими членами колективу.

Для розвитку організаційно-діяльнісних якостей учнів застосовуються різні способи утворення груп:

1. Групи створюються на основі вже існуючого розміщення учнів у класі. Даний спосіб має формальну основу, але потребує найменших часових затрат.

2. Склад учнівських груп визначає вчитель. Спосіб є ефективним для оперативного розв'язування задач учителя за умови його авторитету серед учнів.

3. Учні самостійно об'єднується в групи по 4 - 6 осіб. Це найбільш природний самоорганізуючий спосіб, якщо є час.

4. Клас (або вчитель) спочатку за певними критеріями обирає лідерів майбутніх груп, які потім набирають собі в групи інших учнів. Групи заповнюються поступово (один лідер називає учня, якого запрошує до своєї групи; якщо той згоден, то він підходить до лідера. Потім право вибору переходить по черзі до інших лідерів і т.д.).

5. Учитель пропонує перелік питань або практичних завдань. Кожний учень обирає для себе проблему чи завдання і входить до відповідної групи.

Особливої уваги заслуговує технологія організації роботи в групах. Оскільки групи працюють в основному самостійно, їх необхідно цього навчати. Проводиться загальний інструктаж, роздаються спеціальні пам'ятки, заздалегідь готуються завдання, попередньо проводяться консультації лідерів груп, учитель бере участь у роботі окремих груп.

При роботі в групах учні навчаються таких видів діяльності:

- підготовка виступу перед класом, демонстрація презентації або роботи програми, ознайомлення з комп'ютерними вмонтованими допомогами; знаходження потрібної інформації в мережі Інтернет;

- колективне обговорення розв'язування поставленої проблеми методом «мозкового штурму»;

- підготовка учнів до взаємодії з іншими групами — підготовка для них питань, конкурсів і змагань; участь груп в розв'язуванні спільної для всього класу задачі;

- виконання творчого завдання — вивчення нової прикладної про¬грами, розробка проекту.

Участь у колективному розв'язуванні задачі залучає учнів до взаємної відповідальності, примушує їх ставити перед собою і вирішувати не тільки навчальні, а й організаційні проблеми.

При навчанні в групі всередині неї виникає інтенсивний обмін інформацією. Ця форма може відображати і реальний розподіл праці в колективі програмістів, які працюють над однією задачею. Навчальний приклад: малювання будинку з частин: «дах», «стіна» (по елементу на учасника) і збирання результатів на один комп'ютер; створення окремих таблиць однієї бази даних, структуру якої визначено заздалегідь, та ін. Найважливіша перевага групових форм роботи — інтенсивне взаємне навчання, ліквідація прогалин у знаннях кожного під час групового спілкування.

17.Охарактеризувати методи і технології, які активізують навчальну діяльність учнів при вивченні курсу інформатики, навести аргументи, які це підтверджують.

У курсі інформатики можна запропонувати такі методи та технології, які активізують навчальну діяльність учнів:

– робота в парах і невеликих групах;

– учнівські проекти – індивідуальні та колективні;

– ситуативні ігри: рольова гра;

– аналіз аргументів «за» і «проти»

– дискусії й дебати;

– розв'язування проблеми;

«мозковий штурм» тощо.

Робота в невеликих групах. Найбільш ефективний процес навчання забезпечується продуманою системою взаємовідносин. До факторів, які сприятливо впливають на пошуковий процес, належить спільна діяльність людей.

При цьому визначають п'ять типів діяльності:

– спільна з іншою людиною (формально);

– для іншої людини (цільова);

– «проти» іншої людини;

– за допомогою іншої людини;

– у формі змагань.

Спільна діяльність у процесі пошуку більш продуктивна. Активне спілкування учнів в процесі навчання означає зняття заборони на спілкування і стимулювання його, що сприяє перетворенню вчення з індивідуальної діяльності в сумісну працю. Мета такої праці – обмін інформацією, порівняння, взаємооцінка, пізнання своїх можливостей, вплив людини на людину. Колективна пізнавальна діяльність більш емоційна та привчає до прояву ініціативи.

Робота в невеликих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу командою. Ідеї, що продукуються в групі, допомагають учасникам бути корисними один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.

Учитель об'єднує учнів у малі групи (по 4–6 осіб), розподіляє завдання між групами. Групи за короткий час (3–10 хв) мають виконати це завдання і подати результати своєї роботи.

Багато завдань опрацьовується саме в парах або в невеликих групах. Під час організації роботи в невеликих групах вчителю необхідно:

1) швидко об'єднати учнів у невеликі групи (4–6 осіб);

2) ознайомити їх з ролями, які вони можуть виконувати.

Послідовність дій учителя під час організації роботи в групах приблизно така:

1) запропонувати кожній групі конкретне завдання й

інструкцію (правило) щодо організації групової

роботи;

2) надати час на виконання групової роботи, протягом якого допомогти кожній із груп (в разі потреби);

3) запропонувати групам зробити презентацію результатів роботи;

4) прокоментувати роботу групи.

Учитель організовує роботу в групах, аж поки учні навчаться діяти самостійно.

Обговорення в групах.

1. Дві шеренги.

Учні утворюють дві шеренги, шикуючись обличчям один до одного. Учні із шеренги А першими ставлять запитання чи висловлюють думку, а учні із шеренги Б – відповідають. Наприклад, після ознайомлення з новою темою за допомогою цього прийому можна з'ясувати точку зору учнів на об'єкт, що вивчається. Учнів із шеренги А слід попросити висловити думку «на підтримку», а учнів із шеренги Б – «проти».

2. «Думаємо разом – відповідає один»

Учитель розбиває учнів на невеликі групи і присвоює кожному учневі певний номер. Учитель ставить запитання всім учасникам. Над розв'язанням якого члени кожної групи думають разом. Потім вчитель називає номер, і будь-який учень з цим номером може відповідати на запитання, за кожну правильну відповідь група одержує бали. Цей прийом можна використовувати на етапі уроку, коли потрібно перевірити. Що учням відомо про об'єкт, перш, ніж аналізувати й визначати його характеристики.

3. «Внутрішнє – зовнішнє коло»

Учні в парах утворюють два концентричні кола. Кожен учень у внутрішньому колі стає обличчям до учня в зовнішньому колі. Учні відповідають на запитання, працюючи щоразу з новим партнером (кожне коло переміщується на одну людину, кола рухаються в протилежних напрямах).

4. «Тріади»

Учні працюють у групах з трьох осіб. Або всі троє беруть участь у вправі або два учні беруть участь у рольовій грі, а третій спостерігає за процесом і робить записи, щоб поділитися своїми думками з іншими учасниками. Учні виконують роль спостерігача чи реєстратора по черзі.

5. Робота по 1, 2, 4, 8…

Учні працюють індивідуально над вирішенням питання або у формі мозкового штурму, або у формі множинного вибору. Кожен учень знаходить собі партнера, щоб порівняти варіанти відповідей чи списки ідей. Потім учні працюють у групі з чотирьох осіб, обговорюючи ідеї і виконуючи завдання, для чого необхідно шляхом компромісів прийти до консенсусу. Потім четвірки можуть організовувати групу з восьми учнів, щоб разом працювати над виконанням іншого завдання. Потім всі учасники семінару аналізують і порівнюють виконану роботу.

Мозковий штурм. Мозковий штурм – це ефективний і добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення. Він спонукає учнів проявити уяву і творчість, відверто висловлювати думку, відшукувати кілька рішень конкретної проблеми.

Цей метод застосовується для того, щоб ініціювати дискусію учнів. Мозковий штурм можна проводити із усією групою, в парах, у невеликих групах і навіть індивідуально (при цьому ідеї записують на аркуші паперу). Головне для проведення ефективного мозкового штурму – це дати учням певне завдання, як тільки списки ідей будуть готові. Можна попросити розташувати названі речі по категоріях, виправити неточності чи розвинути ідеї. Під час початкового мозкового штурму важливо, щоб записувалися (практично) всі пропозиції. Під час такої роботи не слід робити жодних виправлень і дозволяти коментувати ідеї, поки всі пропозиції не будуть записані. Доцільно записувати ідеї на аркуші ватману в міру того, як учні їх називають. Варіант традиційного мозкового штурму – коли записуються твердження чи питання. Потім доцільно розвісити аркуші паперу в різних місцях аудиторії. Кожній групі пропонується представити результати своєї роботи іншим учасникам. Після невеликої перерви кожна група повинна перейти до наступної «станції». Наприклад, одна група працює зі словом «Формат». Вони записують все те, що асоціюється в них з цим словом. Переходячи від станції до станції, кожна група доповнює наявний список.

18.Навести орієнтовний перелік відомостей, які включаються до плану чи конспекту уроку, аргументувати їх доцільність.

Підготовку до уроку доцільно починати з перегляду календарного або тематичного плану, плану або конспекту попереднього уроку щоб з'ясувати, як виконано план попереднього уроку. Треба ще раз розглянути можливі способи розв'язування тих вправ і задач, які пропонувались учням як домашнє завдання.

Після цього необхідно уважно вивчити відповідний матеріал підручника, ознайомитись з методичними посібниками, відпрацювати матеріал на комп'ютері, продумати, які треба використати засоби навчання та програмне забезпечення.

Важливо правильно поставити дидактичну мету, дібрати зміст навчального матеріалу, враховуючи потреби рівневої диференціації, продумати тип уроку, його структуру, типи використання комп'ютера на уроці, дібрати доцільні методи і прийоми досягнення мети, організаційні форми, засоби навчання.

Треба визначитись щодо форм проведення контролю та оцінювання знань учнів. Якщо проводитиметься лабораторна чи практична робота, то слід розробити різнорівневі завдання для індивідуального виконання. Обов'язково слід продумати, які записи і в який спосіб будуть розташовані на дошці, що учні писатимуть в зошитах, як одержуватимуть завдання для виконання роботи на комп'ютері, як і хто перевірятиме правильність виконання такої роботи, де (комп'ютер, папка, ім'я файлу) зберігатимуться результати роботи учнів при практикумах та лабораторних роботах та ін.

Орієнтований перелік відомостей, які включаються до плану чи конспекту уроку:

1) дата проведення уроку, предмет, клас, номер і тип уроку;

2) тема уроку;

3) пізнавальні, виховні і розвивальні цілі уроку;

4) перелік наочних посібників, технічних засобів навчання, навчального обладнання, роздаткового матеріалу, прикладного програмного забезпечення, методичної літератури, електронних адрес інформаційних ресурсів в Інтернеті, які використовуються на уроці;

5) структура уроку, його зміст, методи навчання, орієнтована тривалість кожного етапу уроку, знання і навички, які перевірятимуться; організація інших видів навчальної діяльності учнів;

6) опис ходу уроку.

Якщо урок потребує виготовлення дидактичних матеріалів, комп'ютерної презентації, то зробити це варто заздалегідь. Необхідно ретельно підготувати зміст домашнього завдання, передбачити час і форму подання його учням. Тільки після цього можна братися до складання плану або конспекту уроку.

Досвідчені вчителі складають поурочні плани, які є обов'язковим документом, без наявності якого керівництво школи має право не допустити вчителя до проведення уроку. Поурочний план за формою може бути довільним, але має відбивати мету уроку, його структуру, методи, організаційні форми І засоби, які використовуватимуться на уроці, необхідний навчальний матеріал, педагогічні програмні засоби, домашнє завдання.

19. Пасивна модель навчання

За цією моделлю учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому подає вчитель: відеофільм, текст із підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація).

Позитивні

Негативні

1.1 Можна подати великий

за обсягом матеріал за короткий час.

2. Одночасно сприймають

матеріал усі слухачі.

3. Витрачається мало часу

на розповідь або пояснення.

1. Учні пасивні, не спілкуються ні між собою, ні з учителем.

2. Не виконують ніяких завдань.

3. Вчителю важко зрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу.

4. Відсутній контроль за знаннями.

5. Як правило, невисокий

відсоток засвоєння знань.

Активна модель навчання.

У цьому випадку вчитель і учень перебувають у постійному взаємозв'язку. Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. Вчитель має змогу співпрацювати з кожним учнем зокрема. За такої моделі використовують активні методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування тощо. Визначимо позитивні і негативні сторони цієї моделі:

Позитивні

Негативні

1. Високий рівень інформації (проблемний метод).

2. Велика кількість учнів, які одночасно можуть сприймати інформацію.

3. Відсоток засвоєння матеріалу досить високий.

4. Майстерність педагога відіграє велику роль в організації такого навчання.

5. Учитель може проконтролювати надані учням
знання.

1. Учні спілкуються тільки з учителем.

2. Як правило, на уроці така модель використовується тільки для опитування.

3. Учень перебуває у постійній напрузі - „спитає - не спитає".

4. Учень може бути незадоволений тим, що його не запитали, не вислухали його думку.

20. Інформація – одне з фундаментальних понять курсу.

Процес ознайомлення учнів з поняттям інформації можна поділити на такі етапи:

1. Введення понять інформації і повідомлення.

2. З’ясування взаємозв’язків між поняттями інформації і повідомлення.

3. Формування уявлень про носії інформації.

4. З’ясування питань про способи подання інформації.

5. Формування уявлень про види інформації.

6. З’ясування питань про оцінювання і вимірювання інформації, про шум та взаємоперетворення інформації і шуму.

7. Формування уявлень про кодування повідомлень, за допомогою яких передається інформація.

8. З’ясування властивостей інформації.

9. Формування уявлень про інформаційні процеси.

Поняття інформації в курсі інформатики є одним із вихідних. На ньому базуються такі поняття інформатики, як знак, знакова система, мова, письмо, повідомлення, алгоритм, інтерпретація повідомлення, подання повідомлень, передавання повідомлень, шум, дезінформація та інші. Ознайомити учнів з поняттям інформації доцільно на перших уроках курсу. Це дозволить аргументовано розкрити зміст навчального предмета інформатики, ознайомитись з його завданнями. Основні методи вивчення цього матеріалу — індуктивний за логікою, за джерелами подання інформації — пояснювально-ілюстративний, за ступенем самостійності учнів — репродуктивний. Поняття інформації належить до основних і не визначається через простіші поняття.

Термін «інформація» походить від латинського informacio, що означає роз’яснення, виклад, обізнаність.

Учитель не повинен намагатися дати точне означення цього поняття і записати його. Він лише звертає увагу на те, що інформація є первинним і неозначуваним поняттям, та роз’яснює деякі його властивості.

Особливість цього поняття в тому, що воно використовується в усіх без винятку сферах: філософії, природничих і гуманітарних науках, біології, медицині і психології, фізіології людини і тварин, соціології, техніці, економіці, повсякденному житті. Тому конкретне тлумачення елементів, які пов’язані з поняттям «інформація», залежить від методів конкретної науки, мети дослідження, конкретної ситуації, моменту часу або просто від життєвого досвіду людини чи навіть її психічного стану.

21. Поняття інформації.

Обмін повідомленнями між людьми здійснюється за допомогою:

а) світлових сигналів та різних зорових образів;

б) сукупностей певних знаків (письмо) – книги, газети, журнали, графічні схеми та ін.;

в) технічних засобів (різні поєднання звукових та світлових сигналів) – радіо, телебачення, телеграф, телефон та ін.;

г) звукових сигналів – мова, музика і ін.

д) зорових образів – художні твори, кінофільми, відеофільми, графіка і ін.

При цьому одна людина або група людей “породжує”, створює початкові сигнали в певній послідовності, інша – по-своєму сприймає цю сукупність.

1. Обмін відомостями у тваринному світі відбувається також за допомогою звукових і світлових сигналів – крики тривоги, зазивні та лякаючи звуки, зміна окраса, запахи, пози та ін.

2. Передавання ознак від клітини до клітини, від організму до організму відбувається за допомогою сукупності генів, які зберігають відомості про склад, будову та характер обміну речовин в організмі.

3. Обмін сигналами між людиною та автоматом відбувається за допомогою певної сукупності впливів світлових, звукових, електричних та інших сигналів.

Суттєві: розглядається як мінімум дві системи. Одна система “породжує” деяку сукупність сигналів, відомостей, впливів; інша – приймає.

Несуттєві: спосіб подання сукупності повідомлень; склад (якісний та кількісний) систем, які видають та сприймають сукупність сигналів.

22. Визначити етапи формування початкових навичок роботи з ПК та підібрати методи, які доцільно використовувати.

Основними завданнями курсу є: формування у молодших школярів первинних навичок роботи за комп'ютером, розуміння ними сутності застосування комп'ютера та інформаційних технологій і загальний розвиток дитини.

Враховуючи віковий, психологічний та фізіологічний стан і розумовий розвиток учня початкової школи, були створені нові сучасні підручники для 2-4 класів. Підручники «Сходинки до інформатики» ознайомлюють учнів із основними поняттями інформатики, залучають до практичної діяльності на комп'ютері, підтримують вивчення основних предметів (українська мова, англійська мова, природознавство, математика), розвивають пам'ять, просторову уяву, логічне мислення та творчі здібності.

Кожний урок у підручниках для 2-4 класів поданий на двох сторінках, тобто на розвороті підручника. Якщо учень пропустив урок, він може вдома самостійно опрацювати матеріал за підручником.

При вивченні курсу передбачено кілька напрямків навчальної та розвивальної діяльності учнів: пізнавальний, прикладний, алгоритмічний та розвивальний.

Опановуючи курс, учні:
засвоюють відомості про призначення комп'ютера, можливості його використання, складові частини, основні принципи роботи;
ознайомлюються з властивостями інформації, інформаційними процесами у навколишньому свiтi;
здобувають навички роботи з клавіатурою, пошуку та запуску потрібних програм, підготовки та редагування текстів у текстовому редакторі, складання простих мелодій у середовищі музичного редактора, створення малюнків у графічному редакторі та інше;
засвоюють поняття алгоритму, розрізняють їх основні види, вчаться складати i записувати прості алгоритми для виконавців, відшукувати та застосовувати алгоритми у своїй практичній та навчальній діяльності;
розвивають свої творчі здібності та логічне мислення шляхом виконання різноманітних творчих завдань.

Підтримка, корекція i пропедевтика знань, умінь i навичок з основних предметів досягається шляхом роботи з різноманітними навчальними, навчально-контролюючими та пропедевтичними програмами з української, російської, англійської мов, математики, довкілля, античної літератури.

Структура уроків курсу «Сходинки до інформатики» відрізняється від традиційних уроків у молодшій школі і складається з трьох частин: теоретичної, практичної та розвивальної.

Теоретична частина може проводитись у формі бесіди, гри, обговорення ситуацій або призначена для підтримки вивчення навчальних предметів, повторення і закріплення матеріалу. Друга частина - це практична робота учнів за комп'ютерами. Третя частина уроку - це виконання учнями завдань з логічним навантаженням для розвитку пам'яті, кмітливості, ерудиції. Усі частини уроку відображені у підручнику.

Для забезпечення практичної частини уроків інформатики розроблений відповідний програмно-методичний комплекс «Сходинки до інформатики» для 2-5 класів.

Більша частина програм з комплексу «Сходинки до інформатики» сприяють формуванню міжпредметних зв'язків, загальноосвітніх навичок, містять матеріал інших загальноосвітніх предметів. Матеріал програмного комплексу відповідає віковим особливостям учнів, подається в доступній ігровій формі, зацікавлює дітей.

Більша частина навчальних програм мають тренувальний характер та орієнтовані на застосування на етапі формування навичок. Деякі з програм є демонстраційними та можуть бути використані вчителем під час пояснення нового матеріалу або на уроках узагальнення знань.

Обов'язковими умовами впровадження даного курсу є належний матеріально-технічний стан комп'ютерного парку, наявність необхідного програмного забезпечення, дотримання санітарно-гігієнічних вимог та належний рівень підготовленості вчителів. Слід зазначити, що принциповим моментом застосування комп'ютера у початковій школі є те, що відповідний предмет має викладати певним чином підготовлений вчитель початкових класів.

Обмін повідомленнями між людьми здійснюється за допомогою:

а) світлових сигналів та різних зорових образів;

б) сукупностей певних знаків (письмо) — книжки, газети, журнали, графічні схеми тощо;

в) технічних засобів (різні поєднання звукових та світлових сигналів) — радіо, телебачення, телеграф, телефон тощо;

г) звукових сигналів — мова, музика тощо;

д) зорових образів — художні твори, кінофільми, відеофільми, графіка тощо.

При цьому одна людина або група людей «породжує», створює початкові сигнали в певній послідовності, інша — по-своєму сприймає цю сукупність.

Обмін відомостями у тваринному світі відбувається також за допомогою звукових і світлових сигналів — крики тривоги, заклику, погрози, зміна забарвлення, запаху, пози тощо.

Передавання ознак від клітини до клітини, від організму до організму відбувається за допомогою сукупності генів, які зберігають відомості про склад, будову та характер обміну речовин в організмі.

Обмін сигналами між людиною та автоматом відбувається за допомогою певної сукупності впливів світлових, звукових, електричних та інших сигналів.

Доцільно запропонувати учням до кожного з виділених пунктів навести конкретні приклади та дати відповіді на запитання: скільки об’єктів можна виділити в наведених прикладах? Що характерно для кожного з виділених об’єктів? Який зв’язок існує між об’єктами, про які йдеться? За допомогою яких засобів передають сигнали чи відомості?

Порівнюючи приклади, учні під керівництвом учителя повинні виділити в них спільні суттєві та несуттєві ознаки. Суттєві: розглядається як мінімум дві системи. Одна система «породжує» деяку сукупність сигналів, відомостей, впливів; інша — приймає. Несуттєві: спосіб подання сукупності повідомлень; склад (якісний та кількісний) систем, які видають та сприймають сукупність сигналів.

Потім доцільно підвести підсумок: під повідомленням розуміють вплив на нервову систему живого організму деякої сукупності сигналів, подразників, яка може бути подана різними способами залежно від систем, які її видають та сприймають.

Термін «інформація» походить від латинського informacio, що означає роз’яснення, виклад, обізнаність.

Особливість цього поняття в тому, що воно використовується в усіх без винятку сферах: філософії, природничих і гуманітарних науках, біології, медицині і психології, фізіології людини і тварин, соціології, техніці, економіці, повсякденному житті. Тому конкретне тлумачення елементів, які пов’язані з поняттям «інформація», залежить від методів конкретної науки, мети дослідження, конкретної ситуації, моменту часу або просто від життєвого досвіду людини чи навіть її психічного стану.

Інформацію з навколишнього середовища людина сприймає органами чуття :

1) органи зору (світле, темне, червоне, жовте, яскраве тощо);

2) органи слуху (окремі звуки, музика, голос людини, шум вітру, плюскіт води, гудіння мотора, голоси тварин та птахів тощо);

3) органи нюху (запахи містять інформацію про їх джерела та характер цих джерел);

4) органи дотику (відомості про температуру тіла, шорсткість поверхонь, жорсткість матеріалу, щільність речовини та інші властивості деякого предмета людина може здобути, доторкаючись до предмета безпосередньо або за допомогою деяких приладів, оцінити його вагу тощо);

5) інформацію про смакові якості тих чи інших речовин (гірке, кисле, солодке, солоне тощо) людина одержує через органи смаку;

6) інформацію про склад речовини — в результаті хімічних аналізів, взаємодії речовин з навколишнім середовищем тощо.

Доцільно запропонувати учням самостійно навести приклади обміну інформацією між людьми, одержання інформації людиною з навколишнього середовища, при цьому доцільно ставити запитання про способи подання та передавання інформації від дорослих до дітей в процесі гри, харчування, навчання; навести приклади засобів зберігання та передавання інформації (навколишнє середовище, різні технічні засоби, книжки, кінофільми, магнітні стрічки, телеграф, пошта тощо) і способів подання і передавання інформації, способів аналізу вхідних даних і синтезу на основі аналізу нової інформації, нових знань про навколишній світ.

Для суспільства: бібліотеки, архіви, музеї, картинні галереї, патентні бюро, відеотеки, фонотеки, комп'ютерні сховища (бази і банки даних, інформаційно-пошукові системи, електронні енциклопедії, медіатеки).

Носій інформації — це фізичне середовище, на якому чи всередині якого можна зафіксувати інформацію (дані). Існують довготривалі та недовготривалі носії інформації.

Таким чином, сучасні засоби зберігання інформації можна поділити на: 1) рукописні та типо-графські; 2) машинні; 3) спеціальні. Рукописні засоби — це письмо, створене ручними способом. За допомогою типографських засобів друкуються книжки, газети, журнали тощо. Серед машинних засобів можна виділити перфораційні (занесення інформації на перфокарти та стрічки — цей спосіб на даний час вже витіснили інші засоби), магнітні (збереження інформації за допомогою магнітних носіїв: дисків, стрічок, барабанів) та оптичні (компакт-диски). Магнітні диски для ПК поділяють на гнучкі га жорсткі. Принципи запису даних на гнучкі і жорсткі магнітні диски та принципи користування ними одинакові: інформація зберігається у вигляді двійкових кодів, двійковому знакові 1 відповідає намагнічений стан елементарної ділянки на поверхні диска, а знаку 0 — розмагнічений. Магнітні диски бувають різних діаметрів: 3,5 та 5,25 дюймів. Жорсткі магнітні диски називають ще вінчестерами. Магнітні барабани використовувались на великих ЕОМ. Для роботи з магнітними стрічками використовують стримери (для ПК) та звичайні аудіо- та відеомагнїгофони. Компакт-диски використовуються як в побутовій аудіо та відео техніці, так і для роботи з ПК. Компакт-диски призначені для тиражування великих об'ємів інформації. До спеціальних засобів збереження інформації відносять кінозйомки, фотодокументи, відеоматеріали тощо.

Прикладом отримання інформації за допомогою недовготривалих носіїв є використання радіо та телефону. Передавати інформацію для збереження її на довготривалих носіях можна за допомогою модему, телефаксу, телетайпа. Телефон — це пристрій для перетворення звукових сигналів у електричні і пересилання їх на віддаль телефонними лініями. Телефонні лінії служать також для пересилання інформації від одного комп'ютера до іншого. Комп'ютери приєднуються до телефонних ліній за допомогою модемів. Модем — це пристрій, який здійснює аналогово-цифрове та зворотне перетворення сигналів на вході і на виході з комп'ютера. Телетайп — це пристрій, який приймає, відтворює та пересилає лініями телеграфного зв'язку символьну інформацію. Телефакс — це пристрій, який приймає, відтворює та пересилає на віддаль телефонними лініями ідентичні зображення оригіналів текстів, документів.

Завданням змістової лінії «Інформація та інформаційні процеси» є ознайомлення учнів з поняттями повідомлення, інформація, дані. Поняття повідомлення, інформація та дані учні мають розуміти на інтуїтивному рівні, вміти наводити приклади повідомлень, розуміти, що повідомлення передають інформацію - відомості про предмети, живі істоти і явища оточуючого світу. При ознайомленні учнів з інформаційними процесами спочатку пропонується розглянути ті, що зустрічаються у життєдіяльності людини, і лише потім – інформаційні процеси, що реалізуються з використанням комп’ютера.

Розуміння інформаційних процесів має відбуватися також на інтуїтивному рівні, не доцільно вимагати від учнів точних означень всіх теоретичних понять, які розглядаються при вивченні змісту цієї лінії. Учні мають ознайомитися з ними на рівні розуміння, яке може полягати у наведенні ними відповідних прикладів з свого життя та навколишнього світу. Важливо, щоб учні мали уявлення про те, що людина постійно зустрічається у житті з кожним із зазначених інформаційних процесів і може при цьому використовувати комп’ютер чи інші пристрої для роботи з повідомленнями та даними. Змістова лінія допомагатиме формуванню цілісної наукової картини світу, підкреслюючи на доступних учням прикладах, роль інформаційних процесів у суспільстві, біологічних та технічних системах.

В 2-му класі матеріал вивчається у такій послідовності.

Поняття про повідомлення. Сприйняття людиною повідомлень.

Інформація. Інформаційні процеси: отримання, зберігання, опрацювання і передавання повідомлень.

Різні пристрої, що використовуються для роботи з повідомленнями.

Короткі історичні відомості (від абака до нетбука).

Робота з розвиваючими програмами.

3 клас.Інформаційні процеси і комп’ютер

1. Способи подання повідомлень. Носії повідомлень.

2. Поняття про символи та їх кодування. Кодування та декодування повідомлень.

3. Дані. Опрацювання та зберігання даних за допомогою комп’ютера.

4. Робота з програмами на опрацювання даних та повідомлень.

Поняття інформації в курсі інформатики є одним із вихідних. На ньому базуються такі поняття інформатики, як знак, знакова система, мова, письмо, повідомлення, алгоритм, інтерпретація повідомлення, подання повідомлень, передавання повідомлень.. Ознайомити учнів з поняттям інформації доцільно на перших уроках курсу. Це дозволить аргументовано розкрити зміст навчального предмета ОІОТ, ознайомитись з його завданнями. Основні методи вивчення цього матеріалу – індуктивний за логікою, за джерелами подання інформації – пояснювально-ілюстративний, за ступенем самостійності учнів – репродуктивний. Поняття інформації відноситься до основних і не визначається через простіші поняття. Зрештою вчитель повинен пам’ятати, що немає точної відповіді на питання – що таке інформація, що інформація – лише одна із сторін відображення оточуючої дійсності нервовою системою живого організму, свідомістю людини.

Тому вводити поняття інформації слід конкретно-індуктивним способом, за допомогою наочних, добре знайомих учням прикладів. Розглянемо деякі з них: 1. Обмін повідомленнями між людьми здійснюється за допомогою: а) світлових сигналів та різних зорових образів; б) сукупностей певних знаків (письмо) – книги, газети, журнали та ін.; в) технічних засобів (різні поєднання звукових та світлових сигналів) – радіо, телебачення, телеграф, телефон та ін.; г) звукових сигналів – мова, музика і ін. д) зорових образів – художні твори, кінофільми, відеофільми, графіка і ін. При цьому одна людина або група людей “породжує”, створює початкові сигнали в певній послідовності, інша – по-своєму сприймає цю сукупність. 2. Обмін відомостями у тваринному та рослинному світі відбувається також за допомогою звукових і світлових сигналів – крики тривоги, зазивні та лякаючі звуки, зміна окраса, запахи, пози та ін. 3. Передавання ознак від клітини до клітини, від організму до організму відбувається за допомогою сукупності генів, які зберігають відомості про склад, будову та характер обміну речовин, що складають організм. 4. Обмін сигналами між людиною та автоматом відбувається за допомогою певної сукупності впливів світлових, звукових, електричних та інших сигналів. Доцільно запропонувати учням до кожного з виділених пунктів навести конкретні приклади та дати відповіді на питання: скільки об’єктів можна виділити в наведених прикладах? Що характерно для кожного з виділених об’єктів? Який зв’язок існує між об’єктами, про які йдеться? За допомогою яких засобів передають сигнали чи відомості ? Порівнюючи приклади, учні під керівництвом вчителя повинні виділити в них спільні суттєві та несуттєві ознаки. Суттєві: розглядається як мінімум дві системи. Одна система “породжує” деяку сукупність сигналів, відомостей, впливів; інша – приймає. Несуттєві: спосіб подання сукупності повідомлень; склад (якісний та кількісний) систем, які видають та сприймають сукупність сигналів. Потім вчителю доцільно підвести підсумок: під інформацією розуміють деяку сукупність сигналів, впливів або відомостей, яка може бути представлена різними способами в залежності від систем, які її видають та сприймають. Термін “ інформація” пішов від латинського informacio, що означає роз’яснення, виклад, обізнаність. Вчитель не повинен намагатися дати точне означення цього поняття і записати його, а лише звернути увагу на те, що інформація є первинним і неозначуваним поняттям та роз’яснити деякі властивості цього поняття. Особливість цього поняття в тому, що воно використовується у всіх без виключення сферах: філософії, природничих і гуманітарних науках, біології, медицині і фізіології, психології людини і тварин, соціології, в техніці, економіці, у повсякденному житті. Тому конкретне тлумачення елементів, які пов’язані з поняттям “інформація”, залежить від методів конкретної науки, цілі дослідження або просто від наших життєвих уявлень. Тобто поняття інформації існує як в живому та в неживому світі.

Навчальні задачі з цієї теми в основному повинні сформувати відношення до поняття інформації як до поняття, яке лежить в основі сучасної інформаційної картини світу. Вивчення цієї теми, відповідні цілі і завдання вимагають всебічного обговорення з учнями всеможливих проявів оточуючої дійсності, відповідного проблемного діалогу. Основна мета – сформувати у учнів поняття, найбільш адекватне науковому сприйманню та поясненню реалій навколишнього світу. Вчителеві доцільно добирати не репродуктивні питання та завдання, наприклад, такі: 1. Чи є для вас інформацією повідомлення, які містяться і бібліотеці конґресу США? Чому? 2. Чи є інформацією нерозшифровані космічні послання? Чому? 3. Чи одержуєте ви інформацію при другому читанні книги, підручника? Такі задачі сприяють кращому розумінню учнями того факту, що означення поняття інформації не існує і взагалі немає відповіді на питання – що таке інформація. Пошук відповідей на подібні питання вимагають дискусії і, як правило, проходить у вигляді проблемного діалогу. Розгляд таких задач має не лише світоглядне значення, але і суттєву і важливу прикладну спрямованість, оскільки формує вміння працювати з поняттями. Таким чином поняття інформації і повідомлення доцільно ввести на деяких конкретних прикладах, не намагаючись дати означення.

Завданням змістової лінії «Комп’ютер та його складові» є початкове ознайомлення учнів із складовими частинами комп’ютера, їхнім призначенням, а також застосуванням комп’ютерів у різних сферах сучасного інформаційного суспільства.

2-й клас: пропонується продемонструвати учням основні складові комп’ютера, такі як системний блок, клавіатура і миша, монітор і принтер, повідомити про їх призначення, виробити навички використання миші і клавіатури за допомогою програм-тренажерів та розвиваючих програм.

3-й клас: передбачається оглядове ознайомлення учнів з пам’яттю і процесором, як пристроями, що забезпечують зберігання і опрацювання даних, тобто реалізацію інформаційних процесів з використанням комп’ютера. На наступних етапах, працюючи з різними програмами, учні закріплюють знання про складові комп’ютера та розширюють уявлення про галузі його застосування для опрацювання інформаційних даних.

У 2-у класі важливо навчити дітей правильно та швидко вводити літери, цифри і розділові знаки з клавіатури, а на кінець курсу учні мають досягти певної швидкості у клавіатурному введенні даних. Для цього необхідно передбачити систематичну роботу учнів з клавіатурним тренажером, розвиваючими та навчальними програмами при організації практичної складової уроку. Матеріал слід вивчати у такій послідовності:

5. Складові комп’ютера (системний блок, пристрої введення (миша, клавіатура), пристрої виведення (монітор, принтер)). Робота з тренажером миші, наведення вказівника, вибір об’єктів.

6. Складові комп’ютера (пам’ять, процесор, електронні носії інформації). Робота з тренажером миші, переміщення об’єктів, подвійне клацання.

7. Підготовка комп’ютера до роботи. Робочий стіл.

8. Поняття про програму. Запуск програми на виконання з Робочого стола. Вікно програми. Завершення роботи із програмою.

9. Коректне завершення роботи з комп’ютером. Робота із програмами на розвиток логічного мислення та відпрацювання навичок роботи з мишею.

10. Клавіатура комп’ютера. Робота з клавіатурним тренажером RapidTyping.

11. Призначення основних клавіш клавіатури. Ознайомлення з клавішами «Пропуск», «Shift» «Caps Loсk».

12. Вивчення клавіатури. Ознайомлення з клавішами «Enter» та «Esc».

13. Робота з клавіатурним тренажером RapidTyping.

31. Визначити етапи формування алгоритмічного мислення та підібрати методи, які доцільно використовувати.

Курс інформатики може розглядатися як частина курсу математики, головна мета якого - формування в школярів основ алгоритмічного мислення. Під здатністю алгоритмічно мислити розуміється вміння виконувати завдання різного походження, потребують складання плану дій задля досягнення бажаного результату.

>Алгоритмічне мислення, аналізованих як уявлення послідовності дій, поруч із образними і логічним мисленням визначає інтелектуальну міць людини, її творчий потенціал. Навики планування, звичка до точному та повного опису своїх дій допомагають школярам розробляти алгоритми вирішення завдань найрізноманітнішого походження. Алгоритмічне мислення є необхідною частиною наукового погляду світ. У той самий час він включає й деякі загальні розумові навички, корисні й ширшому контексті. Таким є, наприклад, розбивка завдання на задачі. Вирішення яких є однозначними.

Наприклад, на тему "Алгоритми" учням пропонується виконати таке завдання (вирізати і наклеїти чи пронумерувати).

Завдання досить просте, але діти, зазвичай, виконують його по-різному. При розборі таких завдань доцільно використовувати наступний методичний прийом. Дитина розповідає, у якому порядку розташувала дії. Вчитель має сказати: " Доведи, що такий порядок доцільний» . Цей прийом спрямовано досягнення відразу кількох цілей:

1) дитина навчається говорити, аргументувати свою відповідь;

2) навчається слухати інших учнів, цим виховується така важлива якість особистості, як толерантність.

Розрізняють і складніші завдання, коли від учня вимагають не тільки пояснити алгоритм виконання тієї чи іншої дії, а й виконати її, показуючи приклад. А далі можна переходити до завдань вищого рівня:

- визначити результат дії, що виконується стосовно зазначеного предмета; з відповіддю: "що насамперед відбувається з предметами?";

- зв'язати вихідний предмет і результати, визначаючи що відбулося після дії.

Завдання постійно чергуються: треба скласти алгоритм та записати його за допомогою блок-схеми.

Однією з найбільш улюблених завдань виконання алгоритмів є диктанти по клітинках. У 1-му і 2-му класах дані завдання не складні, і зазвичай, у результаті виходять прості постаті, але дітям дуже подобаються ці завдання. Учитель може придумати сам кілька простих диктантів по клітинках, не треба жаліти часу для проведення такого диктанту (робити їх у початку або наприкінці кожного уроку). Це вчить пильності, вмінню слухати. Можна завести спеціальний зошит у клітину, де діти виконували б додаткові диктанти і складати свої власні. Учитель тільки повинен проставити початкові точки для малювання чергового диктанту. Цю роботу можна організувати попарно чи групі. Такий диктант можна оформити як творчу роботу, а кращі диктанти можна помістити на класний стенд.

У молодших школярів зберігається висока потреба в грі, русі та в зовнішніх враженнях. Саме остання є основною рушійною силою, завдяки якій виникають нові потреби: в оволодінні знаннями, вміннями та навичками. Діти цього віку прагнуть самостійно досліджувати навколишній світ, задовольняючи інтерес до пізнання, зокрема і за допомогою Інтернету. У молодшому шкільному віці розвиваються мотиви поведінки, моральну складову яких формують ідеали. У якості таких ідеалів виступають герої фільмів, книг, ігор. Характерною особливістю наслідування є копіювання зовнішнього боку вчинків героїв, оскільки, незважаючи на правильний аналіз змісту цих вчинків, дитина може не співвідносити їх з власною поведінкою. Контроль за діяльністю дитини в Інтернеті має бути досить високим. Основним видом діяльності молодших школярів є навчальна діяльність, головним авторитетом у якій виступає педагог. До десяти років на перший план виходять стосунки з товаришами та однокласниками, що підкріплюються моральною оцінкою їх поведінки. Створюються угрупування, що об’єднують дітей за інтересами. Спілкування в Інтернеті стає для них важливим і сприяє соціалізації. Зазнає змін й емоційно-вольова сфера дитини, починають розвиватися інтелектуальні та естетичні почуття. У віковий період 8 - 10 років особливий інтерес викликають рольові та логічні ігри, а також ігри, що мають характер змагання. У цьому віці дитина легше засвоює складний навчальний матеріал.

Допомогти тут може використання навчальних і розвиваючих програм. Дитині до 7 років цікаво й необхідно грати, особливо – у розвиваючі та сюжетно - рольові ігри. Яким би іграм не надавала перевагу дитина – віртуальним, чи іграм з батьками та іншими дітьми, – все буде корисно для її розвитку, зрозуміло, якщо дотримувати часових обмежень. Інакше віртуальні ігри можуть швидко стати для дитини сенсом життя, а реального спілкування вона буде уникати. Тому необхідно відводити на віртуальні ігри півгодини в день, а на ігри з однолітками – 3-4 години. З 7 до 11 років, діти як і раніше люблять грати та прагнуть використовувати Інтернет саме як майданчик для ігор. Але в цьому віці в дітей прокидається так зване соціальне «Я». Дітям важливо зайняти значуще місце в житті свого маленького світу: класу, школи, дружити з однолітками. Тут їй буде потрібна реальна допомога та просто увага батьків. Перші невдалі спроби дружби в початковій школі можуть травмувати дитину. В цьому випадку батьки зможуть дати йому практичні поради щодо встановлення контакту з однолітками, разом беручи участь у віртуальному спілкуванні в мережі. Зрозуміло, у всьому необхідно дотримуватись міри, і тоді Інтернет стане дитині помічником у подоланні бар’єрів спілкування, партнером з розвиваючих ігор, учителем у вивченні іноземних мов, джерелом необхідної інформації для уроків і просто – музики, картинок та фотографій, мультфільмів і позитивних емоцій. Виконання наступних пунктів допоможе захистити дитину під час перебування її в мережі:

1. Виконання трьох основних правил

Якщо ви працюєте з комп’ютером, власним прикладом заохотьте дитину виконувати

три загальних правила, якщо не працюєте – дізнайтеся про кожен із перерахованих

пунктів докладніше і поясніть дитині необхідність дотримання цих трьох правил [6]:

a) Приділяйте увагу захисту устаткування та інформації:

- регулярно обновляйте операційну систему;

- використовуйте антивірусну програму;

- застосовуйте брандмауер;

- створюйте резервні копії важливих файлів;

- будьте обережні при завантаженні нових файлів;

б) Захистіть себе в он-лайні:

- з обережністю розголошуйте особисту інформацію;

- думайте про те, з ким про що розмовляєте;

- пам’ятайте, що в Інтернеті не вся інформація надійна та не всі користувачі

відверті.

в) Дотримуйтеся правового поля:

- законів потрібно дотримуватися навіть в Інтернеті;

- дотримуйтеся загальноприйнятих норм спілкування;

- працюючи в Інтернеті, не забувайте піклуватися про інших так само, як про себе.

33. Сформувати завдання змістової лінії «Комунікаційні технології» та спланувати вивчення навчального матеріалу.

3 клас

Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Повторення, узагальнення і систематизація навчального матеріалу за 2-й клас. (2 год. )
Інформаційні процеси і комп’ютер. (4 год. ) Способи подання повідомлень (текстовий, графічний, звуковий, відео, умовні жести та сигнали, комбіновані). Носії повідомлень. Дані. Опрацювання та зберігання даних за допомогою комп’ютера. Поняття про символи та їх кодування . Кодування та декодування повідомлень. Робота з програмами на опрацювання даних та повідомлень.	Учень (учениця): називає способи подання повідомлень; наводить приклади повідомлень, поданих різними способами; розрізняє способи подання повідомлень; має уявлення про носії повідомлень, дані; орієнтується в засобах зберігання та опрацювання повідомлень; має уявлення про символ; описує способи кодування і декодування символів і повідомлень на різних прикладах; наводить приклади кодування і декодування символів і повідомлень.
Пошук даних в Інтернеті. (6 год. ) Поняття про комп’ютерну мережу. Поняття про Інтернет. Знайомство з програмою- браузером. Поняття веб-сторінки, її адреси. Гіперпосилання. Правила пошуку даних в Інтернеті. Збереження даних, знайдених в Інтернеті. Авторське право та Інтернет. Безпечна робота в Інтернеті.	*має уявлення про комп’ютерні мережі, веб-сторінки, адресу веб-сторінки, гіперпосилання,* *пояснює призначення браузера;* *уміє розпочинати і завершувати роботу з браузером;* *пояснює процес пошуку даних в мережі Інтернет;* *використовує гіперпосилання для навігації веб-сторінками ;* *має уявлення про ключові слова;* уміє за допомогою вчителя визначати тему, основну думку тексту, ставити запитання за змістом тексту для виділення ключових слів; *уміє виконувати нескладний пошук текстів та зображень в Інтернеті за вказаною темою;* *уміє зберігати результати пошуку потрібних зображень;* *дотримується авторських прав при використанні зображень, знайдених в Інтернеті;* *знає правила безпечної роботи в Інтернеті;* *дотримується правил безпечної роботи в Інтернеті.*

34.Охарактеризувати програми - середовища виконавців алгоритмів. Спланувати систему уроків з теми "Алгоритми та виконавці".

Люди щоденно користуються різноманітними правилами, інструкціями, рецептами, що складаються з певної послідовності вказівок. Деякі з них настільки увійшли до нашого життя, що ми виконуємо їх, майже не замислюючись. Іноді кажуть, автоматично. Наприклад, для приготування яєчні з n яєць на вершковому маслі на електричній плиті потрібно діяти таким чином:

1. Поставити сковороду на плиту.

2. Покласти на сковороду шматочок вершкового масла.

3. Увімкнути конфорку.

4. Почекати, поки масло на сковороді розтане і так далі.

Такий запис послідовності вказівок називають алгоритмом.

Алгоритм — це запис скінченої послідовності вказівок, виконання яких призводить до розв'язання певної задачі.

Вказівка (алгоритму) — це спонукальне речення, що вказує, яку дію має виконати виконавець алгоритму.

Виконавець (алгоритму) — це жива істота (людина або тварина) або автоматичний пристрій (робот, електронна обчислювальна машина тощо), спроможна діяти відповідно з алгоритмом.

Система вказівок виконавця — це множина (сукупність) всіх вказівок, які може виконувати даний виконавець.

Середовище виконання алгоритму — об'єкти, з якими працює виконавець у процесі виконання алгоритму.

Властивості алгоритму: дискретність, визначеність, виконуваність, скінченність, результативність, масовість, ефективність.

Дискретність (латинською discretus — розділений, розривний) алгоритму означає, що виконання алгоритму зводиться до виконання окремих дій (кроків) у певній послідовності. Причому, кожну вказівку алгоритму виконують за скінченний проміжок часу.

Визначеність (однозначність) означає, що алгоритм однозначно визначає порядок дій виконавця, результат цих дій і не потребує додаткового тлумачення. Алгоритм не може містити вказівки, які виконавець може сприймати неоднозначно. Наприклад, «Узяти 2–3 ложки цукру», «Трохи підігріти молоко», «Вимкнути світло через кілька хвилин» тощо. Крім того, в алгоритмах неприпустимі ситуації, коли після виконання чергової вказівки виконавцю незрозуміло, яку вказівку він повинен виконувати наступною.

Виконуваність означає, що алгоритм, призначений для певного виконавця, може містити лише вказівки, які входять до системи вказівок цього виконавця. Наприклад, алгоритм для виконавця «Учень шостого класу» не може містити вказівку: «Поділити даний кут навпіл за допомогою циркуля та лінійки», хоча така вказівка може бути в алгоритмі, призначеному для виконавця «учень дев'ятого класу». Зазначимо: виконавець повинен лише вміти виконувати кожну вказівку зі своєї системи вказівок. І не важливо, розуміє він її чи, ні. Інакше кажучи, виконання алгоритмів виконавцем носить суто формальний характер: виконавець може не розуміти призначення вказівок, може не знати мети виконання алгоритму, і все одно отримає результат. Наприклад, верстат з програмним керуванням — не жива істота — не розуміє жодної з вказівок, які він виконує. Але завдяки своїй конструкції успішно виготовляє деталі.

Скінченність означає, що виконання алгоритму закінчиться після скінченної (можливо, досить великої) кількості кроків і за скінченний час для довільних вхідних даних. Поданій нижче послідовності вказівок не властива скінченність.

1. Зчитати число.

2. Помножити останній результат на 2.

3. Додати до останнього результату 1.

4. Якщо останній результат додатний, то припинити виконання алгоритму.

5. Перейти до виконання пункту 2.

Щоб переконатися у нескінченності, досить за початкове число взяти –1 або –2.

Результативність алгоритму означає, що після закінчення виконання алгоритму обов’язково:

· або одержують розв'язок-результат відповідно до поставленої мети;

· або встановлюють відсутність таких розв'язків (множина розв'язків порожня);

· або встановлюють неможливість розв'язання задачі розвэі.

Масовість алгоритму означає, що алгоритм можна застосувати до цілого класу однотипних задач, для яких спільними є умова та хід розв’язування та які відрізняються лише початковими (вхідними) даними. Наприклад, алгоритмом дій, складеним для одного касира, можуть успішно скористатися всі касири супермаркету. А програмою пошуку коду і підрахунку суми вартостей товарів, придбаних покупцем, — усі комп'ютери супермаркету

Ефективність алгоритму описує час виконання і об'єм ресурсів, необхідних для виконання алгоритму: чим менше часу (часова ефективність) і ресурсів (просторова ефективність), тим ефективність вища.

Розрізняють такі (логічні) структури (вказівок) в алгоритмах:

· лінійна;

· розгалужена;

· з повторенням.

Лінійна структура алгоритму — це така структура (сукупність) вказівок, у якій всі вказівки виконують послідовно: одну за одною у порядку запису їх в алгоритмі.

На цьому уроці обмежимося розглядом лінійної структури на прикладі алгоритму посадки дерева.

Алгоритми можна подати словесно або графічно.

Словесна форма подання алгоритму — запис алгоритму у вигляді послідовності команд, кожна з яких має свій порядковий номер і записана мовою людською спілкування, наприклад, українською. Допустимі вставки — математичні формули.

Примітка. Деталізація поданого алгоритму (будь-якого кроку!) міститиме прийняття рішення щодо подальших дій, тобто розгалужену структуру. Наприклад, на першому кроці виконавець буде час від часу вимірювати глибину і ширину ями, щоб перестати копати після досягнення потрібних розмірів. Таким чином, деталізація лінійної структури матиме мішану структуру, яку називають квазілінійною (ніби лінійною).

Графічна форма подання алгоритму — подання алгоритму блок-схемою. У цьому випадку кожну вказівку записують у зображенні геометричної фігури (блоці) певного вигляду. Блоки з’єднують між собою стрілками, які вказують напрям переходу до виконання наступної вказівки.

2 клас

35.Обґрунтувати специфіку ПЗ для початкової школи (ліцензійне або безкоштовне, врахування вікових особливостей, україномовний інтерфейс, багатоплатформенність) та розкрити методику його використання.

Програмне забезпечення є одним із засобів навчання початкового курсу математики.

Для практичної роботи учнів за комп‘ютером можна використовувати програми з наявного у школі навчального програмного забезпечення та середовища, які адаптовані для навчання дітей молодшого шкільного віку.

Програмне забезпечення для використання в курсі "Сходинки до інформатики":

· Системне ПЗ

· Прикладне ПЗ

· Загального призначення

· Навчального призначення

· Системи програмування

Перелік необхідних програмних засобів:

• операційна система;

• програми на розвиток логічного та критичного мислення;

• розвиваючі програми;

• комп‘ютерні програми на підтримку вивчення української мови, іноземної мови, математики, образотворчого мистецтва, музики тощо;

• клавіатурний тренажер;

• тренажер миші;

• графічний редактор;

• текстовий процесор;

• редактор презентацій;

• середовище виконання алгоритмів.

Специфіка ПЗ для початкової школи:

– ліцензійне або безкоштовне;

– враховувати вікові особливості;

– україномовний інтерфейс;

багатоплатформенність

Програмне забезпечення початкового курсу інформатики

• Клавіатурний тренажер RapidTyping

• Графічний редактор Tux Paint

• Освітній програмний пакет GCompris

• Середовище програмування Scratch

Клавіатурний тренажер RapidTyping

• Виконання уроків.

• Аналіз результатів.

• Налаштування.

• Створення користувача.

• Розробка власних уроків.

• Шлях до уроків.

Графічний редактор
Tux Paint

• Створення зображень: пензлі, фігури, штампи, магія, написи.

• Збереження, відкриття, перегляд, друк зображення.

• Налаштування графічного редактора.

Пакет навчальних програм GCompris («я зрозумів!», версія 9.3)

– Вивчення комп’ютера:

• Вправи з клавіатурою (4)

• Вправи з мишею (7)

– Дослідження:

• Ігри з кольорами (4)

• Ігри в лабіринті (4)

• Вправи на розвиток пам’яті (5)

• Вправи зі звуком (1)

• Різноманітні ігри (час, географія, алгоритм…, 9)

– Головоломки (11)

– Розваги (текстовий редактор, графічний редактор, … 5)

– Математика:

• Злічити предмети (11)

• Вправи по простому рахунку:

– Вправи по алгебрі (3)

– Ігри з Цифроїдом (5)

– Математичні ігри на розвиток пам’яті (7)

– Математичні ігри на розвиток пам’яті проти Тукса (7)

• Рівновага (2)

• Додавання (дартс)

• Знайти правильну комбінацію чисел та операцій

– Читання (7)

– Досліди (вивчення фізичних явищ, 7)

– Стратегічні ігри (5)

Середовище програмування Scratch

– Команди по керуванню об’єктом:

• Рух

• Вигляд

• Звук

• Олівець

• Керувати

• Датчики

• Оператори

• Змінні

Курс «Сходинки до інформатики» є пропедевтичним і призначений для учнів 2-4 класів. Вивчаючи його, учні оволодівають основними навичками роботи з комп’ютером, отримують уяву про його можливості, навчаються використовувати комп’ютер для складання текстів та малювання, знайомляться з поняттям алгоритму, основними алгоритмічними структурами та вчаться складати алгоритми; працюючи з навчальними комп’ютерними програмами закріплюють знання та навички, набуті при вивченні інших предметів, розвивають логічне мислення, пам’ять, увагу, просторову уяву та творчі здібності.

Методичні цілі використання ПЗ навчального призначення. Назвемо найбільш значущі, з позиції дидактичних принципів методичні цілі, що найбільш ефективно реалізуються з використанням ПЗ:

1. Індивідуалізація і диференціація процесу навчання (наприклад, за рахунок можливості поетапного просування до цілі лініями різного ступеня складності і труднощів;

2. Здійснення контролю зі зворотним зв'язком, із діагностикою помилок (констатація причин помилкових дій того, кого навчають, і подання на екрані комп'ютера відповідних коментарів), результатів навчання і оцінкою результатів навчальної діяльності;

3. Здійснення самоконтролю і самокорекції;

4. Здійснення тренування в процесі засвоєння навчального матеріалу і самопідготовки учнів;

5. Звільнення навчального часу за рахунок виконання на ЕОМ трудомістких обчислювальних робіт і діяльності, пов'язаної з числовим аналізом;

6. Комп'ютерна візуалізація навчальної інформації: по-перше, досліджуваного об'єкта (наочне подання на екрані ЕОМ об'єкта, його складових частин, або їх моделей, а при необхідності - у різних ракурсах, у деталях, із можливістю демонстрації внутрішніх взаємозв'язків складових частин); по-друге, досліджуваного процесу (наочне подання на екрані ЕОМ даного процесу або його моделі, у тому числі схованого у реальному світі, а при необхідності - у розвитку, у часі і просторовому русі, подання графічної інтерпретації досліджуваної закономірності):

7. Моделювання або імітація всіх досліджуваних об'єктів, процесів або явищ;

8. Проведення лабораторних робіт (наприклад, з фізики, хімії) в умовах імітації в комп'ютерній програмі реального дослідження або експерименту;

9. Створення і використання інформаційних баз даних, необхідних у навчальній діяльності, і забезпечення доступу до мережі інформації;

10. Посилення мотивації навчання (наприклад, за рахунок образотворчих засобів програми або вкраплення ігрових ситуацій);

11. Озброєння того, кого навчають, стратегією оптимального засвоєння навчального матеріалу;

12. Розвиток певного виду мислення (наприклад, наочно-образного, теоретичного, фізичного);

13. Формування вміння приймати оптимальне або варіативне рішення в складній ситуації;

14. Формування культури навчальної діяльності, інформаційної культури учня та вчителя.

Типологія ПЗ за методичним призначенням. На основі перерахованих методичних цілей використання ПЗ приведемо типологію за методичним призначенням:

1. Навчальні програмні засоби, методичне призначення яких – повідомлення суми знань, формування вмінь і (або) навичок навчальної і (або) практичної діяльності і забезпечення необхідного рівня засвоєння, який встановлюється зворотнім зв'язком, реалізується засобами програми.

2. Програмні засоби (системи) - тренажери, призначені для відпрацьовування вмінь, навичок навчальної діяльності, здійснення самопідготовки. Вони звичайно використовуються при закріпленні раніше вивченого матеріалу.

3. Програми, призначені для контролю (самоконтролю) рівня оволодіння навчальним матеріалом, - контролюючі програмні засоби.

4. Інформаційно-пошукові програмні системи, інформаційно-довідкові програмні засоби, що дають можливість вибору і виводу необхідної користувачу інформації. Частіше всього їх методичне призначення - формування вмінь і навичок щодо систематизації інформації.

5. Імітаційні програмні засоби (системи), що представляють певний аспект реальності для вивчення його основних структурних або функціональних характеристик за допомогою деякого обмеженого числа параметрів.

6. Моделюючі програмні засоби довільної композиції, що дають у розпорядження учня основні елементи і типи функцій для моделювання певної реальності. Вони призначені для створення моделі об'єкта, явища, процесу або ситуації (реальних або віртуальних) з метою їх вивчення, дослідження.

7. Демонстраційні програмні засоби, що забезпечують наочне подання навчального матеріалу, візуалізацію досліджуваних явищ, процесів і взаємо зв'язків між об'єктами.

8. Навчально-ігрові програмні засоби, призначені для програвання навчальних ситуацій.

9. Дозвільні програмні засоби, які використовуються для організації навчально-ігрової і ігрової діяльності учнів, що мають, як правило, ціллю розвиток уваги, пам'яті і т.д.

V-d' inf

суббота, 13 декабря 2014 г.

Методика навчання інформатики – це розділ педагогічної науки:

суббота, 13 декабря 2014 г.

Методика навчання інформатики – це розділ педагогічної науки:

суббота, 13 декабря 2014 г.